”У моєму виборчому фонді 22 грн. 75 коп.”
— Біля Київського апеляційного адміністративного суду, де розглядалася ваша справа, зібралося від 4 до 6 тис. ваших прихильників. Хто вам допомагав зібрати таку кількість людей?
— Мені ніхто не допомагав, і я про це нічого не знав. Коли я довідався, що ці люди мене підтримують, я з ними переговорив.
— Вас не здивувала така велика кількість прихильників?
— А мене нічого не дивує в цьому житті.
— Де ви взяли 2,5 млн. грн., щоб сплатити заставу?
— В Україні відразу починають говорити про гроші. Ви краще запитайте мене, як я на Говерлі катаюся на гірських лижах, як мої друзі з усього світу до мене приїжджають. Не будемо переходити відразу до грошей, я не люблю цього питання. А ви запитали вже в Януковича, Тимошенко, звідки в них гроші?
— Ви ж не такий політик, як вони. Ви — проти всіх. Вони приховують, звідки гроші, а ви розкажіть…
— Я нічого не приховую, у декларації все написано. Вони приховують: у них немає ані будинку, ані майна, а такі шоу збирають, такі бригади в Івано-Франківськ приїхали, що я здивувався.
— Судячи з вашої декларації, у вас основне джерело прибутків — це зарплата і пенсія. Щоб зібрати 2,5 млн., вам довелося б десять років не їсти, не пити…
— А я не їм і не п’ю.
— І все-таки, звідки гроші?
— Мені допомогли мої друзі з усього світу, мої односельчани, мої родичі. В основному, мої друзі. Останній дзвінок був з Москви від Геннадія Хазанова.
— Як ви познайомилися з ним?
— Коли я був мером Яремчі, Геннадій Хазанов з дружиною Златою були у мене в гостях. Я був близько знайомий і не один раз проводив час у колі Володі Висоцького. І він мені сказав: «Ти вийшов зростом і обличчям, спасибі матері з батьком».
— Серед ваших друзів, готових дати гроші, є олігархи?
— Олігархів немає. Це мої друзі з усього світу: з Чехії, Німеччини, Чикаго, України, Білорусі, Молдови, Узбекистану, з усього колишнього Союзу і світу. Мені телефонував колишній голова Держплану Узбекистану. В Інтернеті він побачив моє прізвище і відразу ж зателефонував. Ми разом працювали в Білорусі: я — постійним представником України, він — Узбекистану.
— А відпочинок у Яремчі ви їм обіцяєте?
— Відпочинок не обіцяю, тому що я в Яремчі вже не працюю. Але якщо приїдуть — відпочинуть, у мене там є будинок, що записаний у декларації, а в дружини — маленька «хатинка» і 24 сотки землі.
— Тоді дайте відповідь конкретно: скільки грошей зараз є у вашому виборчому фонді?
— 22 грн. 75 коп. Я тільки відкриваю рахунок.
— Хто придумав вам слоган «Життя без Я і Ю»?
— Сам придумав. Я сам черпаю все це від людей. Мене батьки усього навчили, а старші люди були дуже мудрими людьми. Вони — люди від землі, без технікумів і інститутів могли такі поради дати, такі технології, що нинішнім до них далеко. Я до останнього моменту не знав, знімуть мене з реєстрації чи ні.
— Вам допомагали відстояти ваші права юристи?
— Я сам юрист, причому, таких юристів навіть у Києві мало. Посол Австрії, будучи в Прикарпатті тижнів два тому, мене запитав: «Хто ви за освітою, пане Василю?». Я кажу: «Юрист». Тоді він далі запитав: «А хто ви за фахом?». Я відповідаю: «Комбайнер. Куди мене посилали, там я і молотив». Був юристом, заступником мера, потім мером, постійним представником, працював у МЗС, начальником митниці і так далі.
”Мене з Ющенком познайомив покійний друг Гетьман”
— Запитаю прямо: ви «технічний» кандидат, що працює проти Тимошенко?
— Я не проти Тимошенко і не проти когось конкретно: я проти всіх, хто сьогодні довів нашу державу до прірви, хто вкрав заводи і розпродав наші землі.
— Якщо ви не проти Тимошенко, то чому у своїй передвиборчій програмі критикуєте тільки її «прорив»?
— Я вам даю гарантію, що буду в другому турі і буду Президентом.
— Центр Разумкова раніше оприлюднив дані, що не підтримує жодного кандидата близько 11% виборців. Але ближче до виборів ці люди визначаться. Не боїтеся «пролетіти»?
— Кількість людей, які проти всіх, не зменшиться, а збільшиться до дня виборів. Згадаєте потім мої слова. Люди хочуть нормального життя. І ми зробимо в Україні Швейцарію — це перша країна, де я побував за кордоном.
Кучма сказав моєму синові: «Ні хрена я твоєму батькові за десять років президентства не допоміг»
— Давайте поговоримо про вашу передвиборчу програму. Як ви, приміром, пропонуєте боротися з корупцією?
— Як юрист я не маю права говорити про конкретику: не пійманий — не злодій. Презумпція невинності в нас існує багатогранно, але диференційовано. У нас невинними стають в основному депутати, наближені, куми і так далі. Презумпція невинності, як і винності, повинна мати єдиний для всіх характер. Для чого потрібно було проголошувати гасло нашому Президенту Віктору Ющенку, що «Закон один для всіх», якщо він не діє?
— А ви знайомі з Ющенком? Він теж ваш приятель?
— Мене з ним познайомив покійний друг Гетьман. У 2004 році, як і всі люди, я підтримував Віктора Андрійовича, а потім розчарувався в ньому. І взагалі, боротьба з хабарниками — глибока філософська тема. Мене карного права вчив професор Гофман, який був засуджений Сталіним до смертної кари, а до війни був генеральним прокурором Білорусі. Так-от він був прихильником публічної страти.
— Тобто ви пропонуєте вішати хабарників на майдані?
— Я не хочу сказати, що прихильник такого заходу. Є два шляхи — забороняти і не створювати чиновнику умов, щоб він хабарничав. Коли я балотувався в мери Івано-Франківська як президент Торгово-промислової палати Івано-Франківська, у нас вкрали авто Chevrolet Niva. Я через 5 хвилин зателефонував через приймальню губернатора сьогоднішньому начальнику МВС Кузнєцову. Я півтори години прочекав, ніхто не приїхав. Автомобіль так і не знайшли. Я п’ять разів повідомляв по радіо: не треба мені автомобіля, не треба грошей, що там були, віддайте записну книжку, де рукою Висоцького було написано: «Позовітє на бой, позовітє на бой, позовітє туда, гдє нє годєн другой». І підпис — Володя Висоцький. Ніхто не віддав. Авто не повернули. Потрібно ввести таку норму: не знайшла міліція автомобіль за півроку, повинна повернути потерпілому гроші. І не державні, а свої.
— Міліція швидко розориться…
— Ви не смійтеся. Я на 100% упевнений, що це скоєно під «дахом» ДАІ. Я написав сьогоднішньому голові Верховної Ради Володимиру Литвину три листи з викладом мого бачення, як треба формувати парламент, місцеві ради.
— І ви теж пропонуєте змінити Конституцію?
— Наша найбільша помилка — Верховна Рада «понаписувала» закони під себе. На сьогодні немає закону про Президента, про парламент. Я як людина з юридичною освітою, як комбайнер у юриспруденції скликав би установчі збори, закрив би фахівців у Кончі-Заспі, щоб написати проект Конституції і закони про Верховну Раду, Президента. Одних відправив би в Азію, інших у Європу, щоб вивчили тамтешній досвід. А потім на всенародному референдумі прийняв би Конституцію і закони про вищі органи влади.
— Як варто карати педофілів?
— Ось отут я негайно ввів би страту. Привселюдно!
— Ви підтримуєте вступ України в НАТО?
— Ні, я за те, щоб Україна була суверенною, позаблоковою державою. Ми повинні нормально жити із сусідами, як з півночі, так і з заходу. Куди ми поспішаємо? У яку Європу? Нас туди ніхто не бере. Давайте спочатку навчимося порядку: не тільки смітити, але і прибирати за собою. В Яремчі я домігся того, щоб кожен громадянин підмітав від свого двору і до дороги. Я сьогодні сам підмітаю біля свого будинку в Івано-Франківську. Нам треба навчитися сортувати сміття. Ми тут повинні зробити Швейцарію. Якщо прийдуть люди від землі, вони будуть думати не про себе. Була раніше така комсомольська пісня: «Раніше думай про Батьківщину, а потім про себе». Ми глузуємо з цього. Але прийшли псевдодемократи до влади і почали думати про себе, а не про народ. Усіх, хто сьогодні при уряді, треба змінювати від верху до низу.
— Де ви стільки візьмете людей на їхнє місце?
— Знайдуться. Багато професіоналів викинуто за борт.
— Після Помаранчевої революції теж звільнили понад 18 тис. чиновників. Але на їхнє місце прийшли ще гірші керівники…
— Я не збираюся з Олешкова тягнути в Київ людей, які будуть керувати державою, як хтось привіз із собою з Хоружівки. Будуть керувати професіонали, патріоти й знавці цієї справи. Їх багато.
— Який статус повинна мати російська мова в Україні?
— Такий, як і всі мови. Чому ми комусь повинні давати перевагу? Українська мова повинна бути державною. Ті, хто хочуть працювати в уряді, повинні знати державну мову. Через півтора місяця після того як закінчилися повноваження Кучми, мені зателефонував шеф його протоколу Жора Чернявський, нині посол в Італії, і говорить: «Давай провідаємо діда — Леоніда Кучму». Я був тоді в Чехії, а Кучма — у Карлових Варах. Мій син Олег попросив: «Тату, давай поїдемо, я ніколи не бачив живого президента». Ми говорили з Кучмою дві години. Знаєте, що він сказав моєму синові? «Ні хрена я твоєму батькові за десять років президентства не допоміг. Але він у тебе така людина, що руку дружби подає, коли ти вже не на коні». У мене немає ніяких державних нагород: ані радянських, ані українських, але для мене це найдорожчі слова.
— А після виборів повернете своє прізвище — Гуменюк?
— Пораджуся з народом. З тими, хто мене вибирав. До речі, коли жінка виходить заміж, вона ж теж змінює прізвище. Запитайте в Тимошенко, Супрун: вони змінювали прізвище?
— Це — інша ситуація. Вони поміняли прізвище не перед виборами, а коли виходили заміж…
— Я поміняв прізвище не тому, що став кандидатом, а щоб висловити думку великої кількості людей, які проти усіх. Їм залишилося недовго терпіти — близько 65 днів. З кожним разом цих людей стає більше.
