Марійка прийшла до бабусі уві cні. Дівчинка була в білій сукні. Вона сміялася і танцювала. Любов Олексіївна прокинулася, серце нило від передчуття лиха. Дівчинку, яка на той час закінчувала третій клас, виховувала вона та тітка Люда, бо батько її помер, а мати була на заробітках у Київській області.
Коли дівчинка увечері не прийшла додому, бабуся спочатку не дуже стурбувалась — подумала, що у тітки заночувала. Коли ж наступного дня зустріла Людмилу і дізналась, що й у неї внучки не було, забила на сполох. Про зникнення дівчинки повідомили міліцію, а тим часом самі взялися за пошуки. Звістка про зникнення Марійки швидко поширилась серед мешканців Володимирця — у маленькому містечку майже всі знають одне одного з дитинства. Востаннє Марійку бачили на ставку, який місцеві називають «басейном». Марійка там бавилась із сусідськими дітьми, а потім сказала, що піде у парк, який розташований біля школи, щоб поїсти ягід, які саме дозріли. Щоб розпитати про Марійку, родичі зайшли до сусідки Віки — з її дітьми часто гралася дівчинка, та у відповідь почули: «Я не знаю, куди поділась Марійка». У цей час її співмешканець Слобода лежав на ліжку, закривши обличчя рукою. Через три доби брат Марії, 12-річний Тарас, який грався у парку біля школи зі своїм другом Іваном, знайшов сестричку. Вона лежала гола в кущах. Хлопчики повідомили про страшну знахідку. На місце події негайно виїхала слідчо-оперативна група. Експерти сказали, що убивця задушив дівчинку, а потім зґвалтував мертву. Дівчинку поховали — попрощатися прийшло багато людей, серед них — однокласники та друзі. А парк, в якому трапилось лихо, володимирчани почали обходити стороною. 77-річна Любов Олексіївна після похорону внучки злягла — її паралізувало, жінка втратила мову. Підозрюваними в убивстві дівчинки стали сусідка Віка, та сама, з чиїми дітьми бавилась Марійка, і її співмешканець, 29-річний Олександр Слобода. Жінка майже не приділяла уваги дітям, вона розважалася зі своїм співмешканцем. Олександр хоч і їздив на заробітки в Київську область, але коли з’являвся до коханої, разом з нею негайно спускав зароблені гроші на горілку. Віка спочатку заперечувала свою участь у цій справі, але потім розповіла міліції, що справді бачила напередодні смерті Марійку. Дівчинка була з нею на пляжі, а потім пішла в парк. За нею поспішив Сашко — він не раз захоплювався красою школярки, говорив, що Марійка виросте і всіх місцевих дівчат затьмарить. Віка зізналася, що почувши це, навіть приревнувала його до третьокласниці. Тож коли Олександр пішов слідом за дівчинкою, Віку замучили ревнощі, — вона вирішила за Сашком простежити. Спочатку загубила його слід, а потім знайшла біля кущів — він лежав біля понівеченого тіла дівчинки. — Сашко! Ти що робиш?! — закричала вона. — Негайно забирайся звідси! А то і з тобою зараз таке зроблю, — відповів Олександр. Таким страшним Віка його ще не бачила жодного разу в житті. І вона позадкувала. А Олександр, вставши, підійшов до Віки та вдарив її. — Якщо комусь розповіси про те, що тут бачила, я таке ж саме зроблю і з твоїми дітьми! — сказав той, кого вона ще кілька хвилин тому називала своїм коханим. Віка потім скаже, що злякалася за життя дітей, яких мала аж четверо, і тому змовчала і не стала повідомляти в міліцію про злочин, який скоїв Олександр. Виїхати з містечка Слобода не встиг, його затримала міліція. Він зізнався, що вбив Марійку. Заявив, що тільки хотів її зґвалтувати, а вперта дівчинка почала пручатися. Тоді він зав’язав на її шиї футболку, задушив неслухняну, а потім зґвалтував. Коли Слободу вивезли в парк, він на місці події показав, як і що робив. У той час у храмі, розташованому поблизу парку, відбувалося богослужіння. Священик попросив людей не виходити з церкви до закінчення відтворення обставин злочину. І він, і міліція побоювались, що розгніваний народ вчинить самосуд і розтерзає убивцю. У камері Слобода спробував перерізати собі вени. Але йому не судилося вмерти. Та коли 30-річного чоловіка перевели в слідчий ізолятор, де він очікував закінчення розслідування та судового розгляду справи, поведінку зненацька змінив. Поспілкувавшись із «знавцями» кримінального світу, почав заперечувати свою провину у вбивстві дівчинки: «Ну як я міг от цими руками таку красиву дівчину вбити?! Я б їх скоріше собі відрубав!». Але слідчим вдалося довести його провину. У п’ятницю колегія апеляційного суду області під головуванням Анатолія Квятковського засудила Олександра Слободу до 15 років позбавлення волі. Мама засудженого Слободи не вірить, що її син міг вбити дівчинку, вона вважає, що сина хтось навмисне обмовив. А Людмила, тітка вбитої, каже: «Ми не зможемо ніколи простити того, хто відібрав у нашої Марійки життя. Не змогла б простити його і наша мама. Любов Олексіївна не дочекалася вироку суду, вона нещодавно, так і не сказавши ні слова, померла». Сусідку ж Віку суд позбавив материнських прав.
