Краса жіночого обличчя визначається конкретними параметрами — відстанню між зіницями очей, а також між очима і ротом — а точніше, відношенням цієї відстані до довжини і ширини обличчя. До такого висновку дійшли вчені з Канади і США, повідомляє британська газета «The Daily Telegraph».
Цей «золотий стандарт» відповідає середнім пропорціям жіночого обличчя. Так що даремно жінки не вважають слово «середненька» компліментом. Стандарт цей такий: відстань між зіницями повинна бути 46% від ширини обличчя (рахуючи від вуха до вуха), а відстань від очей до губ — 36% від довжини обличчя (від лінії волосся до підборіддя).
Вчені провели чотири експерименти. Вони попросили студентів порівняти кольорові фотографії жіночих облич. На першій відстань по вертикалі між очима і носом, а також по горизонталі між очима, була перекручена. На іншій очі, рот, ніс, контур обличчя і лінія волосся залишилися недоторканними. Учасників потім попросили обрати обличчя, яке вони вважають більш привабливим. В усіх чотирьох випадках вони обрали обличчя з визначеними пропорціями, яке дослідники назвали «золотим стандартом». Велике значення має зачіска: жінка з ідеальними пропорціями обличчя може зіпсувати враження про себе невдалою зачіскою. Правильно і зворотне: жінка з пропорціями обличчя, які не відповідають золотому стандарту, може покращити враження про себе, якщо вдало підбере зачіску.
Професор Університету Торонто Лі Кань, один з основних авторів дослідження, сказав: «Ми вже знаємо, що типові расові риси роблять жіноче обличчя привабливішим — наприклад, великі очі, повні губи». Наприклад, акторка Анджеліна Джолі досить популярна, хоча пропорції її обличчя золотому стандарту не відповідають. Серед канадських знаменитостей автори навели як приклад співачку Шанайю Твейн — її обличчя відноситься до типових «46/36».
Пошуком ідеальних пропорцій людство займається з античності, відзначає Памела Пеллетт з Університету Каліфорнії. Ще давні греки ввели в мистецтво, у тому числі архітектуру, поняття «золотого перерізу». Є припущення, що Леонардо да Вінчі писав, ґрунтуючись на ньому, знамениту Мону Лізу.
У дослідження були включені тільки білі жінки. Залишається з’ясувати, чи підходять під ці стандарти найпривабливіші чоловічі обличчя, а також обличчя людей інших рас і дітей.
