Будівля на майдані Просвіти, 1, що у Рівному, здавна притягувала до себе ласі погляди обласного чиновництва, бо недарма у народі дістала назву «білого дому». Саме там, у тій будівлі, ще з «безтурботних» комуністичних часів знаходяться кабінети влади, потрапити в які намагаються чи не всі амбітні особи Рівенщини. Але щоб добровільно скласти з себе повноваження, піти звідти «за власним бажанням» — такого ще не траплялося.
Щоправда, виняток один був — свого часу Іван Демянюк з посади заступника голови облдержадміністрації звільнився і з тих пір міцно закріпився у лавах місцевих опозиціонерів. Цього літа до новітньої історії чиновницьких звільнень додалося ще дві відставки заступників голови облдержадміністрації Миколи Сороки. Довгий час витрачати для працевлаштування двом звільненим заступникам голови Анатолію Юхименку та Юрію Кічатому не довелося, і вже за декілька днів вони з’явилися на роботу в обласний виборчий штаб кандидата Віктора Януковича. При цьому красномовному Кічатому дісталася роль публічної особи в передвиборчій кампанії, а організаторські та бізнесові таланти Юхименка знайшли своє застосування в іншій, менш публічній сфері діяльності штабу. Анатолій Юхименко про своє звільнення (як він запевняє, остаточне і безповоротне) сьогодні не жалкує. — Я і на роботу в обласну адміністрацію прийшов з бізнесу, зараз у бізнес повернуся, — говорить пан Анатолій. — Тому не вважаю себе типовим чиновником, оскільки завжди мав свою думку і не боявся її висловлювати. Про повернення не думаю, хай і на попередню посаду заступника. Хіба що колись довірять керувати якимсь районом, навіть не благополучним. Це була б цікава ділянка роботи. Щодо своєї колишньої діяльності, то відзначу, що доводилося працювати з багатьма цікавими людьми, вирішувати складні проблеми. Взяти хоча б той самий «Рівнеазот» — що б там сьогодні про це не говорили, але, зрештою, нам вдалося знайти хорошого інвестора для цього підприємства. Юрій Кічатий розповідає про те, що після того, як отримав на руки свою трудову книжку, певний час не знав, де він буде працювати. Але, за власною оцінкою, його «трудоголічний характер» не давав йому спокою. Тепер керує штабом. Про майбутнє говорить з оптимізмом, а після виборів перше, що зробить, — це піде у відпустку, щоб «спокутувати» перед рідними свою завантаженість роботою. — Щодо майбутньої роботи, — зазначив пан Юрій. — зараз нічого певного сказати не можу. Але, гадаю, мої 15 років державної служби чогось та й варті. Я думаю, що набув того досвіду, який може бути корисним для держави. В обласну адміністрацію часом заходжу — там ще потребують моїх консультацій, новій людині на моїй посаді потрібен деякий час, щоб увійти в курс справ. А з Миколою Сорокою коли востаннє спілкувався — зараз і не пригадаю. Я ж, коли буваю в адміністрації, не кричу: «Агов, Миколо Петровичу! Я тут! Ви про мене не забули?».
