«Верес» — «Динамо» — 0:3
Чемпіонат України. 17 тур. Луцьк, стадіон «Авангард», 3500 глядачів.
«Верес»: Когут, Солдат, Мірошник, Гончаренко, Нємчанінов, Кучеров (Полулях, 69), Петько, Дахновський (С. Шестаков, 78), Панасенко (М. Шестаков, 69), Г. Пасич (Тимофієнко, 78), Сергійчук (Гегедош, 69)
«Динамо»: Бущан, Сидорчук, Вербич (Де Пена, 86), Шапаренко, Циганков (Караваєв, 86), Миколенко, Гармаш (Кулач, 79), Забарний, Буяльський (Лєднєв, 88), Сирота, Кендзьора (Тимчик, 78)
Голи: Вербич (21, 61), Циганков (65)
Розпочну із спогадів. Це було 24 листопада 1993 року в Рівному. «Верес» приймав київське «Динамо» в одній восьмій Кубка України. На вулиці був мороз, і поле стадіону «Авангард» нагадувало бетонний майданчик. Перед грою Йожеф Сабо, який тоді очолював «Динамо» замість Михайла Фоменка, бігав коридорами підтрибунних приміщень і погрожував не вивести гравців на поле, аби не покалічити. Його ніхто не послухав, і гра відбулася. Результат 0:0 допоміг рівнянам вийти до наступного кола змагань після нічиєї 1:1 у матчі-відповіді в Києві.
Минулої суботи це все повторилось у Луцьку. Тренери «Динамо» так само обурювались замерзлим полем, але гра таки відбулася. Навіть Йожеф Сабо там був, але тепер 81-річний фахівець виступав у ролі телевізійного експерта і навряд чи згадав події майже тридцятирічної давнини. До того ж він тепер динамівець лише у душі, причому досить глибоко.
На цьому паралелі закінчуються. Нинішній «Верес» за рівнем футболістів набагато слабший за команду 1993 року, яка тоді йшла на четвертому місці у чемпіонаті, а «Динамо», навпаки, — набагато сильніше. Не програти чемпіонам нинішній «Верес» міг винятково завдяки незібраності згаданих чемпіонів, власній завзятості та шаленій удачі. Повіримо на слово керівникам «Вереса», які, виявляється, не мали поняття про те, що нехороші працівники луцького стадіону не підготували поле до гри. І спробуємо стати на місце завзятих уболівальників із Рівного. Яких цього разу доповнили пара тисяч лучан, що прийшли на стадіон, аби повболівати за «Верес» (це жарт, якщо хто не зрозумів).
З трибун було видно, що «Верес» побудував свою гру як завжди — щільна оборона і швидкі контратаки. Досить довго команді вдавалося стримувати атаки гостей, аж поки неготове поле не «спрацювало» проти господарів — м’яч після удару Бельяміна Вербича зачепився за грудку замерзлої землі й відскочив не туди, куди очікував воротар рівнян Богдан Когут. Справу було зроблено. Залишалося лише дізнатися, скільки саме ще заб’ють динамівці, які несподівано почали грати як «Верес», закидаючи м’яча наперед. А оскільки у «Динамо» попереду був не Михайло Сергійчук, а Денис Гармаш, чи не кожна така передача несла загрозу воротам господарів.
Давно минули ті часи, коли сама лише назва «Динамо» (Київ) збирала повні трибуни на стадіонах обласних центрів. Хоч у суботу в Луцьку знайшлося достатньо охочих побачити зблизька столичних футбольних знаменитостей. Щодо футболу, то вже третій десяток років все виглядає однаково — проти лідера українського футболу грають майже завжди до першого пропущеного м’яча.
Чи міг «Верес» зіграти краще? Давайте не будемо себе обманювати і робити вигляд, що нинішній «Верес» став набагато краще себе самого зразка весни минулого року, коли грав у другій лізі. Там, серед подібних собі команд, «Верес» показував цікаву гру, і чи не кожний «домашній» матчу Млинові приносив не лише перемогу, а й задоволення від футбольного видовища, нехай і не найвищого ґатунку. Тепер же у компанії найсильніших гравці «Вереса» змушені не стільки грати у футбол, скільки не давати це робити суперникам, у яких гравці вищі за класом.
Можна скільки завгодно вигукувати бойові гасла з трибун і вірити у команду. Але не бачити, що нинішній «Верес» стрибнув вище голови і має проблеми з грою, може лише той, хто цього бачити не хоче. І невідомо, де опиниться команда з Рівного навесні, коли конкуренти підсиляться, а удача відвернеться. Аби рухатись уперед, команду слід підсилювати футболістами кращими за нинішніх, а не новими «спортивними директорами».
Дуже хочеться, аби «Верес» зберіг місце серед найсильніших і наступну гру проти «Динамо» провів у Рівному на новому стадіоні та на нормальному футбольному полі, значно підсиливши за цей час свою гру. Може тоді команді пощастить!
Микола НЕСЕНЮК.
Турнірна таблиця чемпіонату України
