Футбол. Чемпіонат України. 8 тур.
«Дніпро-1» — «Верес» — 1:0.
Дніпро, 18 вересня, стадіон «Дніпро-Арена», 1500 глядачів.
«Дніпро-1»: Кожокару, Кравченко (Лучкевич, 62), Адамюк, Сваток, Дубинчак, Ігнатенко, Пихальонок (Когут, 62), Джурасек (Ді Франко, 91), Гуцуляк (Білл, 62), Назаренко (Чуже, 65), Довбик.
«Верес»: Когут, Солдат, Мірошник, Гончаренко, Немчанінов, Кльоц (Полюлях, 79), Кучеров (Петько, 81), Панасенко (Шестаков, 81), Г. Пасич (Дахновський, 84), Є. Пасич (Тимофієнко, 79), Сергійчук.
Гол: Чуже, 78.
Вилучення: Сергійчук, 75.
Вперше на матчі між цими командами у Дніпрі я побував навесні 1994‑го. Місто тоді рясніло монументами Лєніна, Маркса та інших злочинців, із підвальних кафе линули блатні пісні у виконанні Шуфутинського, за один долар давали сорок тисяч купонокарбованців… Стадіон «Метеор» був практично порожній. У перерві почув як інспектор матчу запитав директора стадіону про кількість глядачів. «Піши штуку!» — гукнув той у відповідь. «Штуками» тоді називали тисячі, «лімонами» — мільйони…
«Дніпро» у ті дні потроху оговтувався від кризи минулого літа, коли через невиплату грошей розбіглась чи не вся команда, причому троє чи четверо з утікачів подалися до Рівного, де обіцяли більше. «Верес», навпаки, — лише входив у кризу. Частина гравців ще очікувала грошей, які не платили з жовтня 1993 року, частина вже роз’їхалась, зрозумівши, що грошей не буде. Серед тих, хто вийшов тоді на поле, був Богдан Самардак, нинішній тренер юнаків «Вереса», який вже завершував кар’єру, та Олег Кучер, нинішній працівник обласної асоціації футболу, який кар’єру лише починав. Гра тоді пройшла за переваги «Дніпра», який тричі забив, а пропустив лише наприкінці — 3:1.
За роки, що минули з того часу, «Дніпро» встиг зникнути та відродитися під зміненою назвою, а «Верес» зробив це навіть двічі, зберігши при цьому назву недоторканною. Сам антураж гри не дуже змінився за двадцять сім років. На стадіон «Дніпро-Арена» у центрі міста прийшла та сама «штука» глядачів, як і колись на «Метеор», що далеко від центру. І не треба дивитися на рапорт арбітра, де число присутніх взято зі стелі суддівської кімнати.
У таблиці чемпіонату після семи турів між командами було лише два очки: у дніпрян — 13, у рівнян — 11. Насправді співвідношення сил виглядало дещо інакше. Господарі поля заслужено претендують на місце серед лідерів, показуючи чи не найбільш атакуючу гру і маючи у складі Артема Довбика, який прославився на Євро-2021. Водночас команда чи не найгірше грає у захисті і цим не дуже переймається. «Верес» же лише нещодавно знайшов себе серед найсильніших, збудувавши чи не найкращий захист. Тактика команди проста — відбиватися у захисті і шукати момент у нападі.
.jpg)
Слід сказати, що тактика гостей виявилася більш успішною. Наглухо закривши славетного Довбика, рівняни практично не дали дніпрянам жодного шансу, а самі цілком могли забити. Але цього разу удача, що супроводжувала «Верес» впродовж останнього місяця, від команди відвернулася. Пощастило господарям, які після дурнуватого вчинку Сергійчука, який на рівному місці «вилучився» з поля, використали свій перший та єдиний момент, щоб забити.
У підсумку «Дніпро» тепер у трійці лідерів, а «Верес» — в середині турнірної таблиці. Все могло бути навпаки, але це не відповідало би нинішньому рівню команди із Рівного. На сьогодні тренер Юрій Вірт витиснув із наявних гравців максимум можливого, і «Вереса» тепер бояться всі. Гадаю, що і «Шахтар» матиме післязавтра проблеми. Але поки що рівняни навчилися лише половини із футбольних чеснот — не давати грати супротивнику. Із нападом у команди величезні проблеми, які не вирішити за тиждень чи місяць. Потрібні гроші, яких у «Вереса» набагато менше, ніж у того самого «Дніпра». Тому що без грошей гравців кращих за Сергійчука не знайдеш, та й він теж може коли що спокуситися на більшу зарплатню деінде.
Тому не варто засмучуватися зовсім нелогічній поразці. Головне — «Верес» залишається у грі і точно ще не раз втішить своїх уболівальників, яких на ігри команди збиратиметься, можливо, більше, ніж у Дніпрі.
Микола НЕСЕНЮК.
