Міліта Кошин і Григорій Жовклий з Дубровицького району 11 вересня цього року одружилися. Молодша сестра Міліти, яка мешкає в Барановичах (Білорусь), з цієї нагоди їм зробила подарунок — купила на 10 днів путівку у Феодосію, де відпочивала торік з чоловіком. Якою трагедією цей подарунок стане для її родини, вона не могла і припустити.
У 33-річного Григорія Жовклого з села Переброди це був другий шлюб. З першою дружиною, з якою він прожив п’ять років, стосунки не склалися і вони розлучилися. До Міліти чоловік, перш ніж запропонувати одружитися, приглядався рік, хоч знав дівчину давно. Вона мешкала у селі Жадень по сусідству з його сестрою. Була з багатодітної сім’ї: мала дев’ятьох братів і сестер. Працювала начальником пошти і мала добру вдачу. Міліта подобалася Григорію і врешті він запропонував їй руку і серце. У другу неділю вересня вони відгуляли весілля, а через тиждень вирушили за подарованою путівкою, яку придбала в мінській турфірмі «Червоні вітрила» сестра Міліти, у Феодосію. — Ми були щасливі, що їдемо разом на відпочинок, — розповідає Григорій, — і навіть уявити не могли, що трапиться згодом. Ніщо не віщувало лиха в той день. Правда, автобус, яким ми мали їхати з Мінська, ніяк не вдавалося завести. Тож турфірма відправила нас іншим. Всього нас їхало 39 людей. На кордоні з Україною відремонтований автобус нас наздогнав і ми пересіли в нього. Міліта сіла біля вікна, щоб милуватися природою. В момент, коли трапилася трагедія, а це було близько п’ятої години ранку наступного дня, всі пасажири спали. Я прокинувся від сильного удару. Свідомості не втрачав, тому добре все пам’ятаю. Наш автобус злетів з траси і перекинувся в кювет. Вже тоді я побачив, що Міліта була нежива. Трагедія трапилася недалеко від сумнозвісної Новобогданівки Запорізької області. Що призвело до аварії, нині з’ясовують правоохоронні органи. В її результаті загинуло п’ятеро людей, з яких Міліта була наймолодшою: 30 серпня їй виповнилося 30 років. Григорій вважає, що якби зразу вдалося перевернути автобус, загиблих було б менше. Однак це було зроблено лише через дві години. Адже спочатку ті, хто потерпів найменше, не могли в темноті зорієнтуватися, де вони знаходяться. Старша групи Ірина, яка першою вискочила з автобуса, побігла до авто, які проїжджали мимо. З чужого мобільного телефону додзвонилась в аварійні служби. Однак лише з найближчої АЗС вона змогла дати рятівникам точні координати. Першу допомогу потерпілим надавали при світлі ліхтариків. На щастя, добровільних помічників не бракувало. Дванадцять потерпілих доставили в Мелітопольську лікарню, решту людей, які почували себе добре, іншим автобусом відправили на відпочинок. Григорія Жовклого після надання допомоги в Мелітопольській лікарні відправили на батьківщину. Про загибель сестри першою дізналась Віта, однак не змогла про це сказати батькам. Тому попросила сповістити трагічну звістку сестру з Донецька. 22 вересня Міліту поховали, а наступного дня Григорія поклали до обласної лікарні, адже у нього переломана ключиця. Зараз він чекає на операцію і дуже сумує за дружиною. Згадувати про те, що трапилося, не бажає. Каже, що й досі його мучать кошмарні сни.
