Ігор Степанович Юрчук – людина, добре знана не лише в селі Розваж, а й у всій острозькій громаді. І не лише тим, що чудовий сім'янин та відмінний господарник. За часів його головування (2010-2015р.р.) в Розважі було багато зроблено для села, для людей. Намічено чимало планів для розвитку громади. І головне - село процвітало і гуртувалися люди. Всім подобалися ідеї Ігоря Степановича, його бачення. А відомо, що найбільше єднання - у спільних поглядах.
Знаю Ігоря Степановича не з розмов. Знаю особисто. Пишаюся знайомством з цим чоловіком. Завжди життєрадісний, оптимістично налаштований. Тому здивувався, зустрівши його якимось пригніченим, розчарованим. Як виявилося, причина – вибори.
- Не стільки вибори, як здатність людей приписувати собі чужі заслуги, - почав розповідати Ігор Степанович. - Все було б нічого, якби не вводили людей в оману, розповідаючи які ж вони господарі. От подивився ролик Юрія Ягодки і аж образливо стало. Не за себе, за людей, бо приписав собі Юрій Петрович те, що робилося до нього. І не одним мною, а депутатським корпусом, активістами села за підтримки районної влади. Наприклад - вуличне освітлення. Реконструкція електромережі робилася за мого головування. Ми тоді з активом села, депутатами сільської ради прийняли рішення про освітлення. Допомагав нам оформляти документацію колишній перший заступник голови райдержадміністрації Анатолій Лисий. І старі стовпи всі були вийняті ще тоді, і поставлені нові опори. Юрію Петровичу лишалося лише повісити ліхтарі. Оце і вся його господарська діяльність у цьому напрямку. А все інше – звичайний передвиборний піар. І так можна говорити по кожній справі, яку він повністю приписує собі.
- А що з цього приводу кажуть в селі люди?
Різне кажуть. Та й село у нас зараз поділене. І це завдяки Юрію Петровичу та Петру Івановичу. А причина – церква. Я раніше дуже поважав та цінував сім'ю Ягодків. Але коли вони влаштувати бійню, чи погром (навіть не знаю як це назвати) біля церкви, ця повага зникла. Я, як і багато інших людей, по-іншому подивився на них. Бо, коли була створена ПЦУ, ми, ті, хто ходили і ходять в УПЦ, звернулись до Петра Івановича, щоб спільними зусиллями побудувати новий храм. Адже люди мають право ходити до тієї церкви, до якої хочуть. Врешті 35 статтю Конституції ніхто не відміняв. Але Петро Іванович та Юрій Петрович, посилаючись на патріотичні мотиви нам не тільки відмовили, а й організував захоплення. І це в той час, коли в державі дійсно йде війна. Нам би зараз навпаки об'єднатися і бути сильними в своїй єдності. А не мірятися хто ж більший патріот. Ми всі – українці. І це нас має єднати. І доводити це маємо на ділі, а не лише на словах. І якщо ми ходимо в церкву УПЦ, ми не менші патріоти нашої держави. А ще більші ніж ті, хто кричить про це на кожному кутку. І Бог – то любов. А з любов'ю можна творити, будувати, а не руйнувати. От я й боюся, якщо стане головою ОТГ Юрій Ягодка, чи не почнуться у нас в громаді подібні скандали, бійня, розбрат. Не обов'язково з церковного питання, а з будь-якого. Бо чим наповнене серце і душа, те людина і несе в світ.
Знаєте, я не йду на вибори у владу ніякого рівня. Мені не треба піаритися. І все ж скажу як думаю - я за міцну і процвітаючу Україну, за процвітаючу громаду, за процвітаюче кожне село. І дуже переживаю, щоб нікому не вдавалося нас ділити, сварити, топтати наші душі. Щоб не ділили людей в громаді, щоб не ділили, що то місто, а то - село. Щоб наш район, ставши однією територіальною громадою, був єдиним цілим. Тому очільник потрібен далеко не такий як Юрій Ягодка. І говорить це в мені, не подумайте, не особиста образа, а здоровий глузд.
Думаю, додавати тут щось від себе буде зайвим.
Розмовляв Степан Кравчук
