Про себе Андрій Юзич розповідає, що переїхав на Костопільщину зі Львова. Він очолює підприємство ТзОВ “Українська теплоізоляційна компанія”, яке займається виробництвом та впровадженням на ринку біопалива. Багато співпрацює з іноземними компаніями, а також підприємствами з інших міст. Проте працювати п. Андрію на повну потужність, як і іншим підприємцям у місті Костопіль, на його думку, заважають. І якби не ці “перешкоди”, місто розвивалося б краще: з’явилися б нові робочі місця, покращився б рівень життя населення.
— Раніше політикою я не займався, не був членом жодної політичної партії й наміру йти у політику не мав, — розповідає Андрій Юзич. — Проте втомився боротися із системою, яка є в Костополі. Ми скинули зека-“регіонала” Януковича, а його поплічники на місцях залишилися. Зокрема, це Євгеній Денисюк, котрий уже 15 років перебуває на посаді міського голови Костополя та фактично монополізував владу у місті. Кого не купив, того залякав. Про те, що він двічі відбував покарання, в тому числі — за економічні злочини, знає кожен у місті, але боїться про це казати. Хоча на сьогодні судимості вже погашені, я ставлю за мету посадити злодія.
Андрій Юзич розповідає, що потерпає через те, що відкрито висловлює свою громадянську позицію — бо на нього, через господарську діяльність, уже понад рік відкрито кримінальне провадження:
— Сьогодні це кримінальне провадження розслідують і не закривають, щоб мене контролювати. Я розумію, це все робиться з метою залякати мене. Але не боюся і готовий йти до кінця. Бояться інші — активісти Денисюка, які отримують від нього нагороди, землю…
Революція гідності підтвердила, що об’єднавшись в одне ціле, ми — сильні. Не потрібно боятися, досить носити хабарі! У Костополі кожен громадянин, який має свій маленький бізнес, змушений платити данину. Я прожив тут всього декілька років, але відчув це на собі. Корупція, хабарі, залякування, бандитизм… У жодній країні світу це не допустимо. Нині, як у буремних 90-х: якщо ти займаєшся бізнесом, то повинен платити можновладцям на місцях. Тоді тобі дозволять працювати.
Підприємець каже, що знає, як потрібно реформувати місто. Робити це, каже, повинні порядні люди, які нічого і нікого не бояться. І тому побореться за крісло міського голови на майбутніх виборах:
— Майже 70-річний Денисюк впевнений, що вчетверте прийде до влади. Але люди втомилися платити, ходити заляканими. Тому кажу костопільчанам — досить підкорятися цим хабарникам. Ми не повинні боятися висловлювати власну волю. Не за те проливали кров на Майдані. Я боротимуся за мерське крісло як підприємець з великим досвідом роботи не тільки в містах України, а й за кордоном. Як людина, котра втомилася жити у злиднях, хоче займатися бізнесом і не боятися тиску.
Які впроваджуватиме реформи — п. Юзич вже знає. Вони стосуватимуться не лише підприємницької діяльності, а й інших сфер життя:
— Знаю, які потрібно впровадити реформи, щоб костопільчани зрозуміли, що живуть у справжньому європейському місті. Нам потрібні децентралізація влади, зміни в системі охорони здоров’я. Бо, зокрема, медицина — в ганебному стані. Люди у нас втрачають будь-яку можливість для збереження здоров’я. Їздять лікуватися у Рівне, інші міста, бо альтернативи у них немає. Та й ті ж спортсмени, наприклад, втікають з міста, бо не бачать майбутнього…
Підприємці змушені закривати власні справи. А їм не повинні перешкоджати! Достатньо того, що вони платять податки. Чиновники з Костополя створили собі Індію і керують людьми. Багатий багатіє, а бідний — біднішає. Вірю, що після моєї заяви Денисюк активізує свої сили, щоб дискредитувати мене. Але я не боюся. Моя мета — довести до кінця те, що побоялися робити інші люди.
Коментар
Євгеній Денисюк, костопільський міський голова:
— У мене немає жодних судимостей. Є прокуратура, СБУ, інші правоохоронні органи, котрі можуть це підтвердити. Інакше, як би мене обирали уже декілька скликань міським головою? Найкраще запитати про все це у людей. Із Андрієм Юзичем я особисто не знайомий. Навіть не знаю, хто це. І зустрічатися та спілкуватися з ним не буду, як і реагувати на подібні заяви. Так блефувати може хіба що психічно хвора людина.
tag:Передвиборча агітація
