Народний депутат Валентин Зубов (фракція БЮТ), перебуваючи з візитом у Варшаві, зустрівся з журналістами провідних польських мас-медіа. Інформуючи їх про сформовану в Україні внутрішньополітичну ситуацію, він, зокрема зазначив, що аналіз подій, а також отримані конфіденційні відомості, свідчать про те, що вибори можуть не відбутися.
Можна виділити два найіймовірніших сценарії їхнього зриву. Обидва вони пов’язані з фігурою «сірого кардинала» української політики — главою президентської адміністрації Віктором Медведчуком, який зосередив у своїх руках важелі впливу на Леоніда Кучму, багатьох провідних політиків (у тому числі ймовірних претендентів на крісло президента), а також на глав облдержадміністрацій, директорів великих підприємств та ін. Медведчук планує зайняти посаду прем’єр-міністра, а потім Президента або голови Верховної Ради парламентсько-президентської республіки, якщо проект конституційної реформи вдасться реалізувати. Відповідно до проекту реформи, вибори Верховної Ради і Президента будуть проходити в один рік. У випадку, якщо президентський варіант реформи депутати приймуть у липні поточного року й остаточно затвердять восени, у Л.Кучми з’являється можливість продовжити термін повноважень до 2007 року. Парламент після прийняття реформи може проголосувати за таке рішення. У проекті передбачені юридичні механізми розпуску парламенту, якщо Верховна Рада не затвердить протягом двох місяців склад Кабміну, держбюджет і т.д. Медведчук тисне на депутатів Верховної Ради, серед іншого використовуючи авторитет Президента, й очікує позитивних результатів голосування. Після цього, як стверджує компетентне джерело, близьке до оточення Медведчука, він має намір використовувати один із заготовлених сценаріїв. За першим він стає прем’єр-міністром замість В.Януковича, якого відправляють у відставку під будь-яким приводом (наприклад, продовольча проблема). Потім, вже в статусі прем’єр-міністра, зосереджує у своїх руках додаткові ресурси, а також посилює свій вплив на Президента. Оперативна інформація стверджує, що вплив В.Медведчука на Президента базується на пакеті документів, які компрометують Кучму, здебільшого фінансово-економічних, які є в глави президентської адміністрації. Після цього В.Медведчук змусить «гаранта» достроково піти в «добровільну» відставку і стане його спадкоємцем. Призначать дострокові президентські й парламентські вибори, у результаті яких В.Медведчук завдяки адміністративному і фінансовому ресурсу має всі шанси стати новим президентом, при цьому посиливши парламентське представництво СДПУ(о). Тут слід зазначити, що для здійснення цього плану Медведчуку потрібно, щоб депутати підтримали реформу трьомастами голосами. Для цього необхідно заручитися підтримкою не тільки парламентської більшості, але й домовитися хоча б з кимось із опонентів правлячого режиму. У даному контексті не можна виключати ситуативної домовленості, наприклад, з лідером « Нашої України» Віктором Ющенком. Скажімо, Медведчук обіцяє йому підтримку на президентських виборах 2006 або 2007 року. Відповідно до цієї схеми після 2006 року посаду Президента займає В.Ющенко, посада спікера дістається Медведчуку, а посада прем’єра — міністру транспорту Георгію Кирпі. Кирпа — це ще один активний політичний гравець, хоча намагається триматися в тіні. Він входить у найближче оточення Президента. Є підстави думати, що в зв’язку з невпевненим становищем Януковича, Кирпа претендує на посаду прем’єр-міністра і вже майже домовився про своє нове призначення з Президентом. Можна припустити, що Медведчук гарантує йому посаду прем’єр-міністра в майбутньому уряді. При цьому Медведчук розглядає схему, в якій бачить себе головою Верховної Ради, як запасну. Особисті амбіції цього політичного гравця змусять його піти далі. Немає сумнівів, що він сам спробує стати Президентом, ініціювавши парламентську кризу і дострокову відставку Л.Кучми, після чого розірве домовленості з тимчасовими попутниками.
