Завтра запрошують на віче. Якщо встигну, то піду. Не тому, що сподіваюся на якусь користь від цього зібрання, а з виключно історичного інтересу. Скажіть, ви ніколи не намагалися власноруч виготовляти глиняні горщики? Чи опалювати свою оселю розклавши посеред неї багаття? Чи плести постоли на літо? Запитаєте, а при чому тут віче?
Завтра запрошують на віче. Якщо встигну, то піду. Не тому, що сподіваюся на якусь користь від цього зібрання, а з виключно історичного інтересу. Скажіть, ви ніколи не намагалися власноруч виготовляти глиняні горщики? Чи опалювати свою оселю розклавши посеред неї багаття? Чи плести постоли на літо? Запитаєте, а при чому тут віче? А при тому, що люди збиралися на віче і вирішували там свої проблеми саме у ті часи, коли самі ліпили горщики, плели постоли, підковували коней, словом, вели середньовічний спосіб життя. То чому, відмовившись від усього цього на користь сучасних способів життя і господарювання, ми збираємося на віче як тисячу чи п'ятсот років тому? Сучасний світ розробив і використовує ефективні й досконалі механізми демократії, які дають можливість громадянам цивілізованих країн впливати на політику через вибори, референдуми і таке інше. Що нам заважає робити так, як вони? Чому ми спочатку підемо на вибори, оберемо собі якесь одоробло, а потім збираємось протестувати проти нього, збираючи віче? Мені довелося особисто бути на доброму десятку таких віче на столичному майдані минулої зими. Усі ці віче завершилися нічим. А потім почали гинути люди, і гинуть досі, а ми так і не досягли того, чого хотіли. Скажете, що вигнали Януковича? Якби це дало результат, то тепер би ми не рахували вбитих на війні, не втрачали б зароблене через інфляцію, не боялися б холодної зими і не збирали нових віче. Нехай це когось і образить, але мені все частіше здається, що без тих зимових віче на майдані у Києві нам було б тепер краще. Якби не було "революції гідності", ми б тепер спокійно готувалися до президентських виборів весни 2015-го, на яких би обрали замість Януковича того, кого б ми хотіли. Не було б краху економіки, війни, людських жертв, загарбання Криму, катастрофи на Донбасі… Потерпіли б іще один рік, зібралися б із силами і мирно встановили ту владу, яку ми хочемо. Варто було лише діяти як у сучасному світі, а не у середньовіччі, коли все вирішував правильно підібраний натовп, який збирали на віче. До речі, хто саме закликає нас завтра на віче? З якою метою? Що саме ми маємо там своїм криком підтвердити чи заперечити? Чи не можна було б це спокійно і послідовно повідомити людям заздалегідь? І не у натовпі на майдані, а цивілізовано? Через пресу, радіо, телебачення, Інтернет? Щоб люди над цим подумали, це обговорили або, навпаки, не звернули на це уваги, бо це їх не хвилює. Але не буде такого. Буде віче. На яке я піду заради того, аби побачити, як сучасні люди стають подібними до їхніх пращурів, які вручну робили горщики, плели постоли, пекли паляниці й ходили на віче.
tag:Річниця майдану
