Про те, як важко знайти на роботу достойного кандидата, знає кожен працедавець. Декілька днів тому іронічним, але зовсім не вигаданим досвідом поділився у соцмережах керівник Рівненського обласного центру контролю та профілактики хвороб Роман Сафонов.
За його словами, усі випадки - абсолютно реальні, без художніх прикрас.
- Більшість менеджерів скиглять з приводу браку кваліфікованих кадрів (винятком не буду). З некваліфікованими, знаєте, не краще. Я от, в свій час, тричі за пів року двірників звільняв, поки не знайшов працелюбного. І, чесно, планка не зависока, за зірками не женешся, просто шукаєш когось адекватного, але ж проблема така, що біда-біда.
І Бог з тим, що знань бракує — навчимо, на нюанси не зважаємо: аби не байдужість, аби щось в очах горіло.
Три години спілкування з претендентами на працевлаштування:
number one: веде розмову російською. На моє: “ми державна установа, де спілкуються виключно державною” відказує: “я знаю укрАинский” і далі, анітрохи не вагаючись, своє веде.
№2: - Хочу бути епідеміологом.
- Коли востаннє вакцинувались, чим?
- ....
№3 - претендує працювати з аналізом даних, не орієнтуючись в Excel.
№4 — позиціює ся як комунікатор, англійська не дотягує до elementary.
№5 — непристойні пропозиції (не сексуального характеру).
№6 — втомилась 20 років гарувати як проклята, хочеться відпочити...
№7 — невже знайшов кого треба?! - Залиште свій номер та email. Лишила. Погляд застрягає на mail.ru
№8 — розумниця, колишня робота високооплачувана. Єдина прикрість: начальник був сволота та колеги непотріб.
№9 — і швець, і жнець, і в дуду грець. Бреше, як дихає, говорить — слова не втулиш. Іронії не відчуває, все на світі знає, сумнівів не має. Зрештою зупинив: “Ви надто кваліфіковані для наших можливостей щодо оплати праці”.
№10 — перед зустріччю протегують з усіх боків. Якби не з категорії “подзвоночників” — реально б взяв на роботу.
Отже, робити нічого — ноги в руки та їду до Національного університету «Острозька академія» зваблювати магістрів-випускників громадського здоров’я. Вподобав, здається, деяких. Чекаю от на взаємність.
І, так, дякую за сприяння Ігору Гущуку, хоч він і обізвав мене пару раз, як його... стейкхолдером.
