Замість пензля — голка, замість фарб — нитки. Свою давню любов до малювання рівнянка Людмила Лисюк вже багато років втілює у вишивці. Cтворює майстриня справжні картини, вміло передаючи світло і тіні за допомогою вишивальних ниток.
Коли дивишся на картини Людмили Лисюк здалеку, складається враження, що майстриня створила їх фарбами. І лише зблизька стають помітними акуратні стібки. Однак не лише це виділяє пані Людмилу з-поміж решти вишивальниць. Їі роботи часто наділені певним філософським змістом і нетрадиційними, як для вишивки, сюжетами. Мабуть, тому картини цієї художниці часто називають «живописом голкою і ниткою». Улюблене заняття стало справою життя, і нині пані Людмила передає своє вміння учням рівненської ЗОШ №23, де завідує студією декоративно-прикладного мистецтва. — Я подумала, якщо діти можуть намалювати картинку, то чому вони не можуть її вишити? — розповідає Людмила Лисюк. — Діти малювали на папері, а я переносила їхні малюнки на тканину і показувала, як треба вишивати. Зараз я вчу їх різних технік вишивки, добирати і поєднувати кольори. Спочатку ми з учнями вирішили прикрасити нашими картинами стіни школи. Вийшло непогано, і директор школи запропонувала нам оформити шкільні кабінети вишитими картинами. Ми з дітьми вже п’ять років оформляємо кабінети школи. Тобто робимо своєрідні стенди, на яких вишиваємо особливі сюжети, що цікаві учням своєю незвичною подачею. Приміром, у кабінет географії ми вишили величезне панно, на якому зобразили географічну карту України — від поліських лісів до Чорного моря. А в кабінетах української мови та літератури вишивкою проілюстрували усі етапи розвитку мови та літератури. Тут і філософське бачення Сковороди, і Біблія, і Шевченківська хата, й українська символіка тощо. А в кабінеті біології ми представили флору і фауну різних куточків України. Перед тим як робити ескіз, я запитую учителя, яким би він хотів бачити свій кабінет, і тоді вже створюю сюжет картин, потім переношу малюнок на полотно, а діти допомагають вишивати.
| |
 | |
