Коли я дізнався, що російська влада називає збройний напад на Україну «спецоперацією», одразу згадав 1972 рік. Саме того року в нашому місті офіційно зникло похоронне бюро. Звісно, що нікуди воно не зникало.
Просто на табличці біля входу та у документах вже значився Спеціалізований комбінат побутового обслуговування. Виходило, що тепер ця організація не ховала померлих, а побутово обслуговувала невідомо кого. Жодної згадки про смерть та похорон!
Навіщо це було зроблено? Невже тому, що в СРСР «будівники комунізму» не мали права помирати, а мали винятково «побутово обслуговуватися»? Чи може це був черговий прояв наскрізної брехливості влади, яка брехала абсолютно про все?
Так чи інакше, але з того часу вже пів століття тому наша «похоронка» досі зветься «спецкомбінатом», хоча всі знають, що йдеться про смерть і похорон, але чомусь бояться говорити про це вголос.
Так само Путін каже про «спецоперацію», хоча всі добре знають, що йдеться про війну. І здогадуються, що тих, хто почав цю «спецоперацію», неминуче очікує «спецкомбінат»!