48-річного костопільчанина Олега Мельника, винного в убивстві 33-річної Наталії Ящук, яке сталося у ніч з 14 на 15 лютого 2014 року, виконавча служба невдовзі повезе в колонію, де він відбуватиме покарання. Вирок Олегу Мельнику оголосили ще в лютому минулого року, але так, що під варту його не взяли. Засуджений таким чином виграв більше року. Наприкінці березня цього року Волинський апеляційний суд розглянув справу і залишив вирок без змін. Мельник може його оскаржувати, однак рішення апеляційного суду уже підлягає виконанню.
Про цю історію тоді, узимку 2014-го, в невеличкому Костополі ширилося багато чуток. І що тіло убитої знайшли нібито на вулиці, і що убивство могло бути через ревнощі, і що це взагалі було самогубство, а не убивство. Проте жодного свідка не було, в міліції про це нічого не говорили. Згодом відмовиться говорити й сам Олег Мельник.
14 лютого 2014 року Наталя приїхала в Костопіль забирати з ремонту в Олега Мельника свій автомобіль. Наталя мешкала у Рівному, мала двох дітей. Щоб заробити на життя, займалася торгівлею в райцентрах, наступного дня мала їхати в Березне. Мельник — знаний в райцентрі автомайстер, але їх з Наталею об’єднувала не його слава, а стосунки, що зав’язалися за кілька місяців до цього. Тепер жінка збиралася їх розірвати.
Увечері до Олега прийшло ще двоє людей, учотирьох вирішили святкувати День святого Валентина. Разом випили пляшку горілки, й ще до півночі гості пішли. Що було далі — з’ясовували ще кілька років. Знати про це міг лише Мельник, але він заперечував свою провину й відмовився говорити про це. Жінка не хотіла залишатися ночувати в Олега, та він наполягав. Близько третьої ночі Наталя усе ж зібралася йти. Виникла сварка, в якій чоловік, як встановить пізніше експертиза, вдарив Наталю ножем з також силою, що вона померла майже одразу. Швидку допомогу викликала мати Олега, яка жила у тому ж будинку. На підлозі в калюжі крові лежала мертва жінка, біля неї валявся ніж, а по кімнаті ходив схвильований чоловік і бурмотів: «Вона хотіла їхати, а я її не пускав». Медпрацівник констатував смерть і повідомив про подію в міліцію.
Що встановила міліція — мама Наталії Галина Максимчук взнає пізніше. Ховали загиблу в селі Головин Костопільського району, звідки вона родом. Домовилися з місцевим священиком про відспівування. Та він не прийшов. Коли ж перепитали, що сталося, навідріз відмовився виконувати обряд без пояснення причин. Наталю поховали без відспівування, й люди почали говорити, що, мабуть, вона самогубця, якщо священик відмовився. Після похорону пані Галина поїхала в Рівненську єпархію скаржитися архієпископу на головинського священика. Той вислухав згорьовану жінку, зателефонував до батюшки й наказав провести обряд над могилою у час, зручний для родичів. Що той і зробив. Лише тоді мама загиблої зрозуміла, чому священик так вчинив. Справу, виявляється, розслідували як самогубство й збиралися швидко її закрити. Про це дали знати сільському священикові.
Мама загиблої категорично заперечувала, що її донька могла вчинити самогубство за будь-яких обставин. Наталія завжди була життєрадісною, виховувала двох дітей і нізащо, як стверджує пані Галина, не заподіяла б собі смерть. А Олег Мельник наполягав, що він не вбивав і що вона сама себе зарізала.
— Якби я не домоглася, аби справу розслідували в Рівному, в обласному управлінні міліції, її в Костополі давно б «поховали» як самогубство, — розповіла Галина Максимчук. — На підставі зібраних доказів у слідчому управлінні дійшли висновку, що було скоєно убивство, й відкрили кримінальне провадження. Підозру оголосили Мельнику. Відтоді він, посилаючись на статтю 63 Конституції, свідчити відмовився. Провину не визнав, жодного разу не попросив пробачення.
Судово-медична експертиза та слідчий експеримент підтвердили, що Наталія сама себе зарізати не могла. Лезо увійшло в тіло на 12 сантиметрів і вийшло під тим самим кутом. Якби вона сама себе вдарила і вийняла ніж, рана була б іншою. Та й удар був такої сили, що дуже швидко настала смерть, і ніж вона б із себе не вийняла взагалі.
Мельник на момент убивства у стані афекту не перебував і міг контролювати свої дії. Під час слідства його кілька разів пробували протестувати на детекторі брехні. Перше дослідження він до кінця не пройшов і зірвав із себе всі датчики. Поліграфолог не зміг зробити жодних висновків. З третьої спроби Мельник відповів на усі запитання, і поліграфолог зробив висновок, що підозрюваний не лише знає усі обставини скоєння убивства, а й був причетний до його скоєння. Зазначимо, що висновки з детектора не є доказами по справі, а лише мають допомогти суддям переконатися у винуватості чи невинуватості підсудного.
Увесь час слідства Мельник перебував на підписці про невиїзд. Родичі убитої нарікали, що він часто усіма можливими способами затягував розгляд справи, засідання переносили. Мельник неухильно наполягав, що він не вбивав, хто убив — не знає, і просив суд його виправдати.
15 лютого 2018 року, у день річниці трагедії, Костопільський райсуд оголосив вирок: визнати винним у вчиненні умисного вбивства, й призначив покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Мельник також має сплатити моральні збитки у сумі 400 тисяч гривень — по 100 тисяч дочці, сину, матері та чоловікові Наталії Ящук.
Проте і цього дня родичі убитої не відчули невідворотності покарання, бо засуджений після засідання поїхав додому, а не в СІЗО. Оскільки суд постановив, що вирок має бути виконаний після того, як набере чинності, якщо його не буде оскаржено в апеляційному суді. Вирок було оскаржено, Рівненський апеляційний суд відмовився розглядати справу, бо усі судді в тому чи іншому складі уже розглядали клопотання стосовно цього убивства, тож її повезли до Волинського апеляційного суду. Так минув ще рік, і аж у березні вирок було залишено в силі, він підлягає виконанню.
Чоловік покійної Наталії поїхав на заробітки, її діти живуть з бабусею, Галиною Максимчук.
Світлана Федас.
