Рівне — єдиний обласний центр, який не має сьогодні художнього музею. Дещо з історії: до 1939 року, а потім до 1947 року в нашому місті функціонував художній музей, який знаходився на вул.С.Петлюри,19. Під час німецької окупації 1942-1944 рр. значна частина колекції була вивезена до Німеччини. Протягом останніх 25 років творчі спілки та громадськість Рівненщини неодноразово зверталась до влади про створення художнього музею.
У 2006 році розпорядженням тодішнього голови облдержадміністрації В.Червонія було прийнято рішення про створення художнього музею на вул.С.Петлюри, 17. Але, на жаль, ці прагнення залишились нереалізованими. У 2009 та в 2010 році спілка художників зверталась до міського голови щодо створення музею по вул.Драгоманова,9. Була отримана відповідь в 2010 році від заступника міського голови Г.Кульчинської, в якій зазначається, що приміщення по Драгоманова,9 (на той час — жіноча консультація) буде використовуватись за призначенням. Плани щодо розміщення у ньому інших установ чи закладів не розглядались. У 2014 році під час революції гідності без врахування думки громадськості був укладений договір позички на 49 років апеляційному суду Рівненської області. Майнова оцінка будівлі на Драгоманова, 9 в угоді була зазначена у 898 тисяч гривень, що на сьогодні в валютному еквіваленті становить 52 тисячі доларів. Цей будинок був збудований на пожертви рівнян в 1928 році, а тепер цим договором він був забраний у громади.
Хочу підкреслити: художній музей створюється як філія обласного краєзнавчого музею, будівля і надалі буде знаходитись в комунальній власності та належити громаді міста.
Щодо художньо-виробничого комбінату, що на вул. 16Липня у Рівному. До 1985 року в ньому працювало понад 150 художників. Художники в своїй виставковій залі проводять більше 30-ти безкоштовних виставок на рік, сплачуючи комунальні послуги по комерційним розцінкам. А от влада інших міст України компенсує вартість цих послуг в розмірі 50%.
Сьогодні наше місто більше нагадує хаотичну забудову з торгових центрів. Кращі будівлі в центрі міста віддано комерційним стуктурам, банкам. Влада наших сусідів на Волині і в Хмельницькому всі будівлі в центрі віддає культурним закладам. Як сказав голова Хмельницького, щоб не складалося враження, що хмельницький базар — це все місто, центральні будівлі міста віддано музею фотографії, дитячій художній та іконописній школі, виставковій залі, галереям, художньому музею. Це не тільки культурний а й туристичний маршрут, що виправдовує себе економічно.
У Рівному немає Лувру, Третьяковки, немає меценатів як Морозов. Але є історія, тож варто згадати діяльність наших українських меценатів таких як Ханенко і Харитоненко — вони лишали 20% доходу собі, а 80% віддавали на кільтуру, освіту і медицину. А сьогоднішні олігархи думають лише про своє збагачення. Європейські цінності починаються з культури та демократії. Відродження нації треба починати з відродження культури, якісної освіти. Достатньо глянути в Енциклопедію сучасної України. Не знайдете там жодного прізвища можновладців, олігархів, суддів, але знайдете чимало вчених, митців в тому числі і рівненських художників. Історія зробить свій вибір, час розставить все по місцях, але культурний прошарок інтелігенції роз’їдеться по всьому світу. Коли Черчілю під час війни дали на розгляд бюджет країни, він запитав: а де тут видатки на культуру? Йому відповіли: так війна ж йде... На це він відповів: а навіщо нам мирна країна без культури?
Після революції гідності народилось громадянське суспільство, але, на жаль, деякі можновладці і чиновники діють по-старому, нехтуючи інтересами громади. Громадськість міста, творча інтеленція прагнуть, щоб Рівне зі своєю цікавою історією і пам’ятками культури мало свій бренд, своє обличчя. Бо без культури немає нації, а без нації — немає держави!
