Голова Рівненської облдержадміністрації Віктор Матчук вважає, що запорукою виходу України з кризи є відставка Юлії Тимошенко. За його зізнанням в інтерв’ю «Главреду», саме через цю позицію Віктора Матчука, потенційного народного депутата у разі відмови від мандата когось із нинішніх нардепів, скоріше за все, так і не пустять у парламент. Але незважаючи на це, Віктор Матчук продовжує стверджувати: «В уряді йде постійна імітація напруженої, ну просто клятої роботи, але з мінусовим результатом».
— Ви вже більше трьох років на посаді губернатора Рівненщини, чи проміняєте цей пост на депутатський мандат? — Судячи з того, як йде процес пошуку можливих кандидатів на заміну окремих членів Кабінету Міністрів, це може статися не так швидко, а може, й взагалі ніяких змін не буде. А після моїх останніх заяв з гострою критикою уряду Тимошенко цей процес практично зупинився. Тому говорити про якісь перспективи мого переходу в парламент ще зарано, це значною мірою є гіпотетичним. Пускати до парламенту мене явно не хочуть. — Чому ви зараз так різко виступаєте проти Тимошенко? — Мене не влаштовує стан справ у країні. Я бачу, до чого все йде. По Рівненській області в грудні середня заробітна платня була найвищою в Західній Україні — 1817 гривень. У січні — на 500 гривень у середньому зменшилася. Крім того, зростає безробіття — сьогодні на одну вакансію в центрі зайнятості у нас припадає більш ніж 22 кандидати. Такого ніколи не було. Рівень інфляції в січні — 2,9%. В лютому та ж сама тенденція. В листопаді у нас було падіння виробництва 15,6%, в грудні — 25%, в січні — 39%! На останній колегії піднімаю голову Пенсійного фонду, і він каже, що план надходження до Пенсійного фонду ми виконали. Я запитую: «А якщо брати в абсолютному вираженні те, що ви фактично зібрали, воно менше, ніж у лютому минулого року?» — «Так, менше». — «То як же ви план виконали?» — «Нам такий план довели». Тобто зібрано до Пенсійного фонду менше, ніж у минулому році, але ж минулого року пенсії кілька разів збільшувалися. Я запитую: «А пенсії виплачені, чи є затримка?» — «Виплачені в повному обсязі». — «А виплачено більше, ніж у лютому минулого року?» — «Більше». Виходить, що зібрано менше, а виплачено більше, ніж торік. — Логічно, що дефіцит профінансували з бюджету. Хіба це вперше? — Тепер я запитую: «А надходження до бюджету збільшилися?» — «Ні, надходження до бюджету не збільшилися». — «План виконали?» — «Виконали, просто план довели так само нижчий і дірку закрили за рахунок друкарського верстата». А якщо включається верстат, то це закінчується катастрофою для людей. От звідки взялася інфляція 3% в січні, коли зазвичай вона стоїть на місці. — Але зараз економічна криза в розпалі. Ви серйозно думаєте, що якби замість Тимошенко був хтось інший, то цього не відбулося б? У нас усі експортні галузі «лягли»... — Для пожвавлення роботи експортно орієнтованих галузей у нас було піднято курс долара, й експорт став надзвичайно привабливим. Їм вже зробили величезну послугу за рахунок народу. Але є й інші моменти. Хочу звернути увагу, ще ніхто не говорив про світову кризу в Україні тоді, коли було розроблено програму боротьби з інфляцією. Вже тоді запустили друкарський верстат. Інфляція у нас могла б бути понад 30%, і на рівні 22,5% вона зупинилася лише тому, що два останні місяці минулого року вже просто держава стояла. — Ваші аргументи зрозумілі, але чи давали уряду нормально працювати цей рік? От візьмемо, до прикладу, вас. Ви ж пам’ятаєте горезвісний указ Президента про фактичну заборону губернаторам їздити до прем’єр-міністра. Це тільки один нюанс... — Ви спочатку прочитайте той указ. Він стосувався погодження відряджень, тобто це не стосувалося Кабміну. Має бути певний порядок. Голова обласної держадміністрації — це представник державної структури, державний службовець. Він не може їхати куди хоче, коли хоче без погодження... А щодо вашого другого запитання: як уряду можна не дати нормально працювати в тому, що він хоче зробити? Він захотів ввезти п’ятсот тисяч тонн м’яса невідомого походження без мита і без ПДВ. Він його ввіз. Проти цього виступав Президент, навіть Верховна Рада не проголосувала за це. Потім завезли «ніжки Буша», можливо, ви пам’ятаєте, по телевізору Поживанов показував, як він оці стегенця їсть. Потім, щоправда, його півтора місяця ніхто по телевізору не бачив. Хтось був іще в Україні за це? Ні, всі були проти, а Кабінет Міністрів це зробив. Хто в Україні був за те, щоб заборонити сільському господарству продавати зерно за межі країни? Це наша єдина експортна позиція, яка не має незворотного характеру. Хто ввів цей мораторій? Хто заборонив продавати олію за межі України? Хто заборонив продавати за межі України соняшникове насіння? — Таким чином боролися з інфляцією, так робив і Янукович… — Яка інфляція? При цьому через місяць були зустрічі з сільськогосподарськими виробниками, яким казали, що ми вживемо всіх заходів, щоб вас підтримати… Зерно гниє, а їм кажуть, що ми вживемо всіх заходів, щоб вас підтримати! Для чого підтримувати, коли місяць тому, коли був пік світових цін, їм було заборонено продавати? Зараз коаліція бездумно штампує закони за скороченою процедурою. Штампують, а потім люди виходять на вулиці й кажуть: «Ви що, подуріли?!». Йдуть до Юлії Володимирівни, вона з ними зустрічається й каже, що це ці…. у Верховній Раді такого наприймали. Це стосується, зокрема, транспортного податку. Коли перевізники прийшли — транспортний податок не той, з ними зустрічі, хіміки прийшли — з ними «круглий стіл», металурги прийшли — «круглий стіл», меморандум, банкіри прийшли — з ними «круглий стіл», меморандум… Хоча б один з них виконали? Ні, жоден не виконаний. Тобто йде постійна імітація напруженої, ну просто клятої роботи, але з мінусовим результатом. — Можна вас повернути до питання з губернаторами? Президент таки заборонив вам зустрічатися з прем’єром без свого дозволу. — Хочу вам сказати, що на засіданнях Кабінету Міністрів я виступав двічі. Спочатку на першому засіданні Кабінету Міністрів, коли тільки призначили Юлію Тимошенко у грудні позаминулого року. Вдруге — наприкінці минулого року, коли Юлія Володимирівна доповідала в Кабінеті Міністрів, вона всіх зібрала, вийшла і почала… Розповідала нам 45 хвилин у присутності преси, як усе добре в Україні, криза десь там, а у нас усе добре. Потім усю пресу вивели, і вона надала слово Пинзенику. Віктор Михайлович почав говорити, почав показувати зовсім інші слайди, частина потім із них була в доповідній записці в Інтернеті. Після перших же таблиць Юлія Володимирівна його перебила і сказала, що вона з цим не згодна. Ми сидимо й слухаємо її, потім слухаємо його — як це все розуміти? Зустрічаюся особисто, висловлюю свої пропозиції, причому ці пропозиції не мали характеру «дайте нам грошей». На них навіть не відреагували. І ніхто мені не пояснив, де я помиляюся, що я, власне, не таке пропоную. Для чого мені брати участь у цих зустрічах? Для себе я зробив висновок: я там потрібен був як масовка, для того, щоб коли будуть стояти камери, щоб був заповнений цей великий зал засідань Кабінету Міністрів. Щоб там сиділи всі голови обласних адміністрацій, склавши руки, роззявивши роти, розплющивши очі широко-широко, слухали все те, що нам розказують. І наша думка, ми точно знаємо, врахованою бути не може, нас не для того сюди запросили, ми — масовка! А я не хочу брати участі у масовках. — Селекторні наради з губернаторами так само відбуваються? — Ну, селекторні наради з губернаторами — це взагалі пісня… До останньої селекторної наради з губернаторами, на яку я послав свого першого заступника, прийшла телеграма про необхідність боротьби зі світовою кризою, і одне питання до нашої області: «Звертаю вашу увагу, що в Рівненській області в січні піднялася ціна на молоко на 5,1%, прошу бути готовим до доповіді». Треба було йти самому і брати з собою заступників. Я кажу заступнику, що піди, а якщо це питання виникне, то поясни Юлії Володимирівні, що в січні у нас завжди корови запускаються й перестають давати молоко. Так кожного року трапляється, я коровам нічого тут зробити не можу, така у них природа. Ну і що, мені було за тих 5,1% зростання цін на молоко йти на цю нараду? Мені не до сміху було, бо на порядку денному мали б стояти питання покращення інвестиційного клімату, «розшивання» вузьких місць у банківській сфері, тому що у нас сьогодні на носі весняно-польові роботи. Жодне підприємство в АПК не має можливості сьогодні взяти в українських банках жодної копійки кредитів, а вони щороку брали в цей період кредити під весняно-польові роботи. Зараз — нуль. Тимошенко обіцяла, що буде хоча би пролонговано ті кредити, які вони взяли раніше. На сьогодні ніхто кредити не пролонгує, просто їх тупо не повертають, тому що нічим повертати. Але це півбіди, біда в тому, що підприємства не можуть кредитуватися під новий сезон. І незважаючи на те, що у нас дуже хороші прогнози по погоді, але через усе це можуть бути не дуже хороші результати восени. Тобто такі питання я готовий обговорювати. Але обговорювати питання підвищення ціни на молоко в одній окремо взятій Рівненській області — це абсурд. Тим більше, що я знаю реакцію наперед: я не буду почутий, мої пропозиції нікого не цікавлять у Кабінеті Міністрів. Вони приходять зі своїм готовим рішенням, уже наперед неправильним, але тим не менше, воно перегляду не підлягає. Для чого мені таке? — У Кабміні зараз пріоритет номер один — запустити посівну. По своїй області ви це бачите? Щось робиться в цьому напрямі? — Протягом останніх місяців було оголошено, що пріоритет номер один — підтримка хімічної галузі, після цього ціна на газ, ви самі знаєте, якою вона стала. Потім було оголошено пріоритетом номер один — підтримка експортно орієнтованих підприємств, у першу чергу металургії. Подивіться, в Інтернеті уже з’явилася інформація, яких збитків зазнають підприємства Ахметова тільки через те, що він виконував умови меморандуму, які були ним підписані. Потім був пріоритет номер один — це дрібні підприємці, які стоять на базарі. Потім пріоритет номер один — транспортний податок. У нас кожного місяці по два рази з’являється новий пріоритет. А пріоритетів першочергових двадцять бути не може. Не треба нічого оголошувати, створіть умови і все. Ситуація в економіці є загрозливою, і розв’язувати її потрібно дуже швидко. Я не вважаю, що замінити Юлію Володимирівну на Віктора Федоровича було б краще, це було б те саме. Просто Кабінет Міністрів не може очолювати активний учасник передвиборчих перегонів. Робота в Кабінеті Міністрів розглядається не як мета, а як засіб досягнення певних результатів. Звідси і засідання Кабінету Міністрів як піар-акції. Ви коли-небудь бачили, щоб сорок чи шістдесят журналістів пускали на засідання Кабінету Міністрів Російської Федерації? А Великобританії чи Німеччини? Та ніколи. Тому що це орган, який займається зовсім іншими справами. Ситуація в країні все погіршується, а при цьому уряд робить усе правильно. Це неможливо. Той, хто щось робить, той завжди в чомусь помиляється. У цього Кабінету Міністрів або в уряду, очолюваного іншим кандидатом у президенти, відсутня готовність брати на себе відповідальність. У нас склався міф, що Юлія Володимирівна дуже сильний політик. Сильний — це той, хто не боїться взяти на себе відповідальність за помилки. Відповідальність за скільки помилок вона взяла? За жодну. І тому це міф, вона — не сильний політик, у неї комплекс слабкої людини, вона все перекладає на чужі плечі. У неї винні всі, окрім неї. — Ви зараз критикуєте уряд, але ж він все одно працюватиме. То, можливо, краще було б Президенту якось примиритися з прем’єром, щоб хоч якось державу спрямувати в напрямок виходу з кризи? — В цьому плані я підтримую зустріч Президента, прем’єра, голови Верховної Ради та голови Нацбанку. Як на мене, в цьому форматі потрібно було б дуже швидко прийняти політичне рішення про створення технічного уряду, який можна було б назвати «урядом самовбивць». Ті, хто сьогодні працює в уряді, не хочуть ставати «самовбивцями», але вони йдуть до того, що їх люди просто зметуть. Сьогодні вже в трьох областях відбуваються невиплати зарплат бюджетникам, завтра їх буде більше. Поки в економіці не платять зарплату — це біда, але коли вже бюджетникам не платять, то це вже трагедія. Зараз друкарський верстат працює півгодини на добу, а якщо він буде включений на двадцять чотири години на добу, то тоді буде катастрофа. Якщо у тих, хто сьогодні сидить в Кабінеті Міністрів, спрацює інстинкт самозбереження, то вони самі повинні попросити, щоб їх відпустили, і поставити технічний уряд — Це несерйозно. Ви самі, мабуть, не вірите в такий сценарій. Хто ж піде добровільно, визнавши, що не впорався? — З огляду на персоналії — несерйозно. Але так мало б статися. Прочитайте інтерв’ю Томенка, де він сказав, що вважає, що уряду Тимошенко треба було піти наприкінці минулого року. Я з ним повністю в цьому погоджуюся. Ви говорите про нереальність цього питання, а я говорю про неможливість інших варіантів виходу з ситуації. Інстинкт самозбереження для тих політиків, які хочуть, щоб у них залишився хоча б ще якийсь шанс на президентських виборах, мав би їх змусити до цього. Для України потрібно, щоб в уряд прийшли люди, які б сказали: поки ми в Кабміні, жодного журналіста на засіданнях Кабінету Міністрів не буде. По-друге, кожне прийняте нами рішення буде реалізоване, доведене до логічного завершення, як би хто з каструлями попід стіни не ходив, бо ми будемо змушені приймати непопулярні заходи. Без цього нічого зробити не можна. По-третє, ми готові на час роботи у Кабміні скласти свої партійні квитки. По-четверте, ми готові сказати, що в жодних наступних виборах: парламентських, президентських жоден з членів Кабінету Міністрів участі не бере, ми прийшли, щоб наші імена прокляли, але Україна при цьому залишилася. Зараз потрібно, щоб хтось взяв на себе удар, але при цьому робив конструктивні кроки. І це може зробити тільки неполітичний уряд, який має, з одного боку, важелі, а з іншого боку, поставив на собі хрест. Яскравий приклад — Бальцерович, який витягнув свого часу Польщу, після цього його прокляли. — Ви докладно розповіли, яка критична ситуація в економіці та в регіонах. І в цій ситуації ви готові залишити свою область? Зрозуміло, що повноцінного губернатора туди не призначать, і областю керуватиме людина в статусі «в.о.». Не боїтеся за регіон? — Зараз підібрана дуже непогана команда. Мій заступник може виконувати обов’язки, і все буде гаразд. Коли голів обласних адміністрацій звинувачували в тому, що вони не можуть стримувати інфляцію в своїх областях, я казав, що комунізму збудувати в одному, окремо взятому селі не можна, і правила гри встановлюються не там, вони встановлюються тут, у Києві. Якщо правила гри встановлені неправильні, то там, на місцях, нічого зробити не можна.
