З цього явища я тішуся стільки, напевно, скільки живу. Чим не видовище — група поліщуків збирається докупи з гаслами і прапорами чи без таких і вимагає припинення війни на іншому кінці світу. Задоволення одержуєш не від самих зборів чи мітингу, а від того, що учасники після закінчення дійства спокійно розходяться у своїх справах, вмить забувши про те, чого тільки що вимагали.
З цього явища я тішуся стільки, напевно, скільки живу. Чим не видовище — група поліщуків збирається докупи з гаслами і прапорами чи без таких і вимагає припинення війни на іншому кінці світу. Задоволення одержуєш не від самих зборів чи мітингу, а від того, що учасники після закінчення дійства спокійно розходяться у своїх справах, вмить забувши про те, чого тільки що вимагали. Ніби і не було нічого. Не те що після кіно, концерту чи футболу, коли люди ще довго не розходяться, продовжуючи обговорювати побачене на вулиці, вдома, на роботі та в інших місцях свого перебування. Нормально — кіно, спектакль чи мотогонки були для них, а мітинг — невідомо для кого. Ясно, що потенційний чи реальний агресор не почує за океаном голосу протесту громадян села Комсомольське. Якщо й почує, то ні на що це не вплине. Тоді навіщо? Не буває, щоб просто так. Якщо людей хтось кудись веде і люди з якогось дива починають вимагати-протестувати, це комусь потрібно. Колишні часи — це таке. Дали вказівку «згори» — і кожна школа, кожна пта хоферма дружно засуджує агресію проти В’єтнаму чи вимагає свободи для Анджели Девіс. А сьогодні хто дає вказівку, щоб люди збирались і протестували проти війни американців з арабами? Тільки не треба про поклик серця і сумління. Я серйозно. Не треба бути академіком, щоб розуміти — мітинги і демонстрації тільки тоді чогось варті, якщо їх покажуть по телебаченню. Якщо немає телекамер — ніхто в наш час не почне жодної акції. Для кого? Хто це побачить? Телевізія, розуміючи це, не дуже поспішає, хоча для редактора випуску новин вулична акція просто знахідка. Не треба нічого вигадувати — знімай, бери інтерв’ю і цікавий випуск новин готовий. Це раніше так було. Сьогодні акції, пікетування та демонстрації знімають і показують в основному ті ж самі, хто це все організовує. Який би не був впливовий бізнесмен чи політик, його особистий виступ на телебаченні не переконує. А коли замість нього показують натовп із гаслами, супроводжуючи це потрібними йому ж словами — зовсім інший ефект! Думаю, що незабаром демонстрації і мі тинги будуть знімати у спеціальному павільйоні з декораціями, освітленням і всім іншим. Нема чого на вулицях мерзнути. Хто побачить дійство на майдані? Сотня-друга випадкових перехожих? Аудиторія ТБ у тисячі разів більша. Здається, що все ясно. І все одно загадкою залишається для мене недавнє зібрання на одному з міських майданів противників війни. Сиділи, бач, вдома і нічого їх не обходило. Хіба немає у нас у місті проти чого протестувати з транспарантами? Чому не виступити проти закриття нічних барів, скасування пільг на проїзд, підвищення цін на бензин, неосвітлених вулиць, брудних майданів? Причин — тисячі. Я б, наприклад, із задоволенням пішов на мітинг проти тих, хто сигналить по вихідних, везучи молодих на шлюб. Ніякого тобі від них відпочинку. Певно, кожен із нас має з десяток своїх проблем, вартих масового протесту. Так ні. Протестують рівняни, якщо вірити статистиці мітингів, проти чого завгодно, тільки не проти того, що їм заважає нормально жити. Причину вирахувати неважко. Президент США далеко, ві н не запам’ятає, хто саме проти нього в районі Басовкута виступав. А своє начальство — ось воно тут. Попротестуєш, а завтра на особистий прийом може доведеться йти, просити для себе в порядку винятку. Тому не скоро ми ще побачимо справжній протест на наших вулицях. А може, й ніколи не побачимо. Така вже у нас традиція — якщо вже вимагати, то від Америки.
