”Плевен», «Восторг овальный», «Аркадія», «Талісман», «Киш-миш», «Рішельє» — це далеко не всі сорти винограду, що ростуть в саду Юрія Заха, який мешкає в Колоденці. Чоловік вже 20 років займається виноградарством і на власному досвіді довів, що й наш клімат та грунт підходять для вирощування винограду. При цьому він не обробляє його хімікатами, а використовує лише природні добрива. Юрій Зах не лише виноградар, а й талановитий садівник, який зумів виростити в себе місцеве ківі, карликові яблуні, канадську чорницю, ожину без колючок та багато іншого. Тож сад мешканця Колоденки — це також виставка оригінальних плодів, які на Рівненщині зустрічаються рідко.
— Я завжди цікавився садівництвом, і оскільки мав свій шматок землі, вирощував тут виноград спершу як любитель, — розповідає Юрій Зах, за освітою хімік-технолог, працював на «Рівнеазоті». - Проте настали складні часи, і довелося серйозно зайнятися продажем саджанців винограду та фруктових дерев. Тож грона винограду в моєму саду — це презентаційний матеріал. Покупці саджанців мають бачити і спробувати те, що купують. Проте ми з дружиною виноград і продаємо, і вино з нього робимо. Раніше в мене було 70 сортів винограду, тепер — 50. Навесні і восени часто їздив до Києва проконсультуватися, купити саджанці. Багато читав, коли мав хороший зір. Читав лекції у Львові членам обласної Спілки виноградарів. Тепер я помалу згортаю справу, бо вже старий — 74 роки. Не знаю, чи буду займатися цим вже наступного року. Дружина погрожує, що це останній рік, бо доглядати за садом дуже важко, а допомагати нікому — діти та внуки живуть на Донбасі та в Петербурзі. Приїжджають тільки на літо. Виноград у п. Юрія весь як на підбір — гарний, великий. Замість того, щоб гнити від дощів, він у нього «заізюмлюється» просто на гроні. Інколи гроно винограду може досягати й півметра. Винні сорти у п. Юрія часто беруть батюшки на вино до причастя. Виноградар розповідає: — Нічого особливого для того, щоб він був великий, не роблю. Все залежить від сорту. Та й якщо сорт винограду такий, що ягоди дрібні, то що б ти не робив, вони такими й будуть. «Хімією» не обробляю, лише перегноєм, проте ми з дружиною ні свиней, ні корів, ні кіз не тримаємо. Для того, щоб удобрити виноградники, на зиму вздовж них рию траншею. Туди скидаємо все, що гниє. В основному зілля, яке виполюємо в саду. Запускаю туди каліфорнійського черв’яка і виходить добриво. Потім засипаю їх. Виноград черпає з того ґрунту всі необхідні йому речовини. Можливо, на майбутнє буду також використовувати біопрепарати, тобто ліки природного походження, адже й виноград хворіє, і шкідники на нього нападають. Проте біопрепарати — безпечні і не менш ефективні за хімпрепарати. Покропив ними — і можна тут же помити і з’їсти. А після кроплення хімпрепаратами потрібно, щоб пройшло не менше 10 днів. Взагалі ж догляд за виноградником — кропітка справа, тому місцеві садівники не хочуть за неї братися — шкодують сил, часу і грошей. А біля винограду треба бігати, молитися, удобрювати, обрізати, говорити з ним ласкаво, включати йому музику — неважливо яку, яка лунає з приймача. Юрій Зах на власному досвіді довів, що виноград можна вирощувати не лише на Закарпатті та півдні України, але й на Рівненщині. — Мій виноград росте за хатою на звичайному ґрунті, до якого я навіть піску не додаю, — говорить Юрій Зах. - Хоча його треба накривати на зиму, минулої зими я цього не робив. Як ви знаєте, вона видалася холодною, проте виноградники майже не постраждали. Вони перенесли і спеку, і дощі. Неврожайних років на виноград не буває. З Кишинева якось до мене приїжджав чоловік, який займався виноробством. Він говорив, що на Рівненщині — кращі умови для технічних сортів винограду. Проте й у мене були сорти, що не прижилися, наприклад, «Надежда АЗОС». Чому — пояснити важко. Можливо, місце не те. А буває, що лоза приживається, хоч на це не сподіваєшся. Наприклад, загубився в мене якось саджанець «Мускату літнього». Тиждень пролежав на замерзлій землі, поки я його знайшов. Коли посадив — він прижився. Часто буває, що береш виноград одного сорту, а виходить іншого. Юрій Зах, окрім виноградарства, займається ще й вирощуванням оригінальних фруктів, таких як актінідія (місцеве ківі), канадська чорниця, кизил, персики. Є в нього і кілька сортів малини, яблунь на карликових яблуках, журавлина, крупна ожина без колючок, обліпиха, абрикоси, сливи. — Зарослі актінідії — далекосхідної ліани — це місцеве ківі, — розповідає виноградар. — Велике волохате ківі було виведене з нього і є гібридом, названим як пташка, яка мешкає тільки в Новій Зеландії. Саджанці актінідії купив у Києві, в Ботанічному саду. Їм маю чотири види. Плоди схожі на аґрус і мають всі ті медичні і харчові властивості, що й ківі. Вони пізно достигають, проте ми їх не консервуємо, а заморожуємо на зиму. Вони мають стільки цукру, що м’якоть не замерзає — 5 хвилин розморожуються і можна їсти. До речі, рівняни їх люблять. На ринку продаємо по 16 грн. за літр — розбирають краще, ніж малину. Привертають увагу в саду Юрія Заха й великі помідори на великих стеблах. — Виноград не дуже любить рости поряд з помідорами, — зізнається садівник. — Проте у нас небагато землі, тож доводиться вирощувати тут. Це високорослі сорти, дуже плодовиті. Ми мали вже 5 зборів і ще один, як бачите, матимемо. Тут є різні — і жовті, і червоні, і чорні. Тільки томату літрів 50 закрили, 10 банок законсервували. Садівник-виноградар з Колоденки заслужив авторитет у агрономів Рівненщини, які частенько приїжджають з ним проконсультуватися. Агроном Іван Руденко говорить: — Багато людей везуть на Рівненщину саджанці винограду із Закарпаття, з Криму, з Києва, але вони до наших кліматичних умов не пристосовані, тому минає рік-два і вони гинуть. А виноград Юрія Заха уже акліматизувався — виживає при 32 градусах морозу. Юрій Зах займається садівництвом професійно. Для прикладу, вирощує напівкарликові яблуні, які дають в півтора-два рази більше плодів, ніж звичайні, займають мало місця, є морозостійкими. Він спілкується з науковцями і застосовує теорію на практиці. А вино таке робить — важко передати, настільки ароматне й смачне.
