Вперше одноденним був у Рівному джаз-фестиваль "Art Jazz Cooperation". Зважаючи на відсутність у програмі загальновідомих "зірок", організатори вирішили — хай буде один день, але з повним залом і найкращими артистами, ніж два дні, але з купою вільних місць. Вийшло так, що цей один день був насиченим аж через край — концерт у музично-драматичному театрі тривав п'ять годин, тому до фінальних акордів досиділи не всі. Дехто жартома називав це все "випробування джазом"…
Але для такої події, яка називається "фестиваль", тривалий концертний марафон — не рідкість. Головне, щоб рівень учасників публіку не розчаровував. Цього року рівненські організатори запросили три міжнародних гурти, рівні як за грою, так і за енергетикою. Плюс один "божевільний італієць". А ось Луцьк, який є партнером Рівного з організації проекту, акцентував свою увагу більше на українських виконавцях. Об'єднував дві сцени лише американський барабанщик Френк Паркер, компанію якому склав інтернаціональний квартет — контрабасист Андрій Арнаутов, саксофоніст Тарас Баковський, піаністка Анастасія Литвинюк і полячка Анна Анджієвська на вокалі. Крім цього квінтету, на рівненському "Art Jazz Cooperation" грали ще три учасники. Найбільше за всіх, очевидно, публіку здивував італієць Борис Саволделлі — вокаліст, якому "дуже дорого утримувати джаз-банду". Тому він працює у жанрі "семплерної музики" — весь музичний супровід створює на сцені, в реальному часі записуючи голосом окремі уривки, що потім повторюються. Власне, суто джазом назвати його музику не можна, скоріше, це "джаз-панк", щоправда, досить веселий і позитивний. Інші ж музиканти повністю відповідали традиційним уявленням про сучасний джаз. І киянин Олексій Боголюбов з "Crystal Quartet", і естонський квінтет Танел Рубена з вокалісткою Кадрі Вууранд, та й той же Френк Паркер — це доступний і легкий джаз, об'єднаний загальним терміном "smooth-jazz", тобто "м'який", звісно, не без елементів "вільного стилю". Після завершення концерту деякі глядачі сперечалися щодо того, хто мав бути "хед-лайнером", хоча насправді головного артиста на фестивалі, як це було у випадку з Ніно Катамадзе чи Карлом Фрієрсоном, не планували. Когось це розчарувало, дехто на це і не зважав. Але "Art Jazz Cooperation" на те й фестиваль, щоб об'єднувати різні види мистецтва під прапором джазу. Зокрема, той же Боголюбов у кінотеатрі "Мультиплекс" озвучив авторською музикою німу комедію Бастера Кітона "Наша гостинність" у проекті "Джазове кіно". Ще одним фестивальним заходом поза стінами драмтеатру стала зустріч з публікою "головного в країні по джазу", журналіста Олексія Когана. Він прочитав свою лекцію про джаз, в якій намагався показати незвичний бік цієї музики — наприклад, джазові треки, записані з голосами вовків і китів, або ж про українських музикантів, які своєю працею здобувають "Греммі" для американських "зірок". Були тут і фотовиставка кращих за чотири роки робіт всеукраїнського конкурсу "Джазові емоції", і аукціон графічних малюнків, написаних Юрієм Журавлем просто біля сцени. І навіть поезія — рівненський поет Андрій Пермяков спочатку прочитав вірш про "Свій джаз", а потім і твір Євгена Євтушенка, в якому той вимагає "віддати Армстронгу трубу архангела Гавриїла" під акомпанемент труби Олексія Германа.
