Україна вважається батьківщиною бурштину, а Рівненщина – регіоном, де цього каменю в надрах найбільше. Парадоксально, але саме тут придбати сонячний камінь офіційно практично неможливо. Підприємці, які займаються обробкою бурштину, закуповують сировину за кордоном. Вони кажуть, що Рівненщина за рахунок бурштинового ресурсу може стати такою ж розвинутою, як Дубаї, де видобувають нафту. Потрібно лише дозволити дрібним видобувачам платити податки і займатися своєю діяльністю легально.
Юрій Глодовський, підприємець:
- Всі кажуть, що в Україні добувають бурштин, але це не означає, що його тут можна купити. Займаючись обробкою сонячного каменю, я змушений замовляти сировину в литовців. Витрачаю кошти, щоб поїхати до Литви підписати договір про постачання, на доставку, на брокера, митні збори (я би їх не платив, якби в Україні мав можливість придбати сировину). Крім того, бурштин ти купуєш по одній ціні, а на митниці кажуть: ні, ми зробимо перерахунок відповідно до наших цін. І виходить в три рази дорожче. Ось тому ціна бурштинової ручки, яку ми виготовляємо, становить три тисячі гривень, а не півтори тисячі гривень, як могло би бути.
Іван Прадош, голова Асоціації бурштинового бізнесу:
- Рівненщині пощастило, що ми маємо такий цінний матеріал, як бурштин. Деякі люди стверджують, що цей камінь має властивість накопичувати тільки позитивну енергію. На сьогодні вже прийнятj закон, який просунув трішечки вперед вирішення бурштинового питання. Проте якби воно було повністю вирішенj, Рівне без перебільшення могло би стати другими Дубаями. Просто потрібно правильно використати цей ресурс. Закон дозволив працювати тільки великому бізнесу, який здійснює видобуток кар’єрним методом. Проте більшість видобутку сьогодні здійснюється підпільно механічним шляхом з використанням мотопомп. Це найпростіший і найефективніший спосіб. Треба його узаконити, як це зробили в Польщі. Там підприємець, який хоче видобувати бурштин помпою, звертається у владний орган, який швидко видає відповідний дозвіл. Виділяють відповідну ділянку, з якої підприємець спершу знімає родючий шар ґрунту. Видобуває бурштин, вертає назад родючий шар, саджає на тому місці дерева і сіє траву. Це простий і допустимий з екологічної точки зору метод, адже дозволяє провести рекультивацію і дати можливість людям працювати. Бо в нас реальної можливості видобувати не дали, а кримінальну відповідальність зробили дуже жорстку. Жителям Полісся потрібно показати цей легальний спосіб видобутку, дати час перейти на нього, а лише тоді посилювати кримінальну відповідальність. Відповідні зміни потрібно внести на рівні законодавства. Окрім того, в людей на Поліссі закопано та заховано сотні тон бурштину. Цим людям треба дати можливість його легалізувати. Нехай сплатять податки, нехай продадуть його офіційно через якісь спеціалізовані біржі чи напряму компаніям, які займаються переробкою. Щоб люди не шукали шляхів нелегального вивозу цього товару за кордон.
Асоціація бурштинового бізнесу має чудову ідею провести в Рівному виставку бурштинових виробів, як це роблять у Вільнюсі чи Гданську. Проте не всі мають сміливість взяти в ній участь.
- Наш бурштин вважається найкращим у світі, - стверджує Іван Прадош. - Калінінградський має близько 40 відтінків, наш – 250. Є люди, які готові прийти і показати свої вироби. У них є цілі приватні колекції інклюзивного бурштину, де в камені завмерли павуки, ящірки чи інше. Але є багато таких, які бояться себе показати і про себе заявити. Потрібно, щоб держава створила умови для легалізації того товару, який вони мають. Люди мають прийти на виставку офіційно. Бурштинових бізнесменів не потрібно переслідувати і тиснути на них. Потрібно дати їм змогу розвиватися. Тоді від цього виграють всі: і держава, і люди.
