Армія без підтримки місцевого населення приречена. Пам’ятаючи про це, у глибоке Полісся всілякі загарбники з часів монгольської орди і не потикалися. Та якимсь чином і наші, рідні, українські прикордонники стали там небажаними гостями. Останні дні на українсько-білоруському кордоні видалися напрочуд гарячими. Із дивною і невідворотною закономірністю що два тижні на кордоні виникають конфлікти між прикордонниками та місцевими жителями. Іноді лунають постріли, іноді «обходиться» потрощеними автомобілями та словесними баталіями. Минулого тижня знову розбурханий натовп людей «відбив» у прикордонників трьох порушників і затриману вантажівку з контрабандним лісом…
У конфліктах з прикордонниками селяни виявляють природну згуртованість та непоступливість суворого поліського характеру. Це — їхня земля, їхній ліс. Так вони розуміють закон, а тому й розподіляють між собою грибні галявини та ділянки на полігоні, не звертаючи увагу на кордон. Так вони заробляють на життя собі і своїм численним дітям (географічна віддаленість та релігійні переконання не дозволяють їм користуватися такими благами цивілізації, як контрацептиви). За один день сім’я на зборі журавлини та чорниць заробляє по 200-300 гривень, і це при тому, що здає ягоди за низькими цінами оптовикам. Про фантастичні надприбутки збирачів металобрухту на полігоні й таку ж фантастичну небезпеку їхнього заняття ходять легенди. У селі Дроздинь Рокитнівського району — чотири пилорами, господарі яких не будуть прискіпливо перевіряти документи на ліс у своїх односельців, а це ще одна стаття доходів. Але для того, щоб ті гроші заробити, потрібно потрапити на білоруську територію. На заваді стоять прикордонники застави «Березово», які тільки за півтора місяця цього року зафіксували 28 випадків порушення законодавства про державний кордон. Це дорівнює таким же показникам за ввесь минулий рік! Більше того, прикордонники за півтора місяця затримали та передали в податкову міліцію 8 автомобілів, 25 тонн ягід журавлини, 55 кубометрів дощок. Поліщуки сприйняли дії хлопців у кашкетах як виклик і почали чинити спротив. Перший резонансний випадок громадської непокори мешканців навколишніх до Дроздиня сіл стався 11 липня минулого року, коли селяни здійснили масовий перехід кордону, чим навіть викликали деяку міжнародну напругу — білоруська сторона відразу ж висловила Україні протест. Як розповів військовий прокурор Рівенського гарнізону Микола Рибалко, прикордонники провели розслідування даного інциденту, однак через велику кількість людей, які здійснили порушення, притягнути всіх до відповідальності було неможливо. До роз’яснювальної роботи залучили священиків, пресвітерів, голів сільрад, міліціонерів — вони днювали і ночували в Дроздині й переконували, що кордон перетинати не можна. А вже з початку цього року ситуація загострилася, у хід пішла зброя.
Стіна на стіну Десятого січня прикордонникам довелося стріляти, щоб затримати колону з трьох тракторів, двох вантажівок ГАЗ-66 та однієї підводи, які везли деревину з Білорусі. Одна з вантажівок таки зуміла втекти, незважаючи на прострелені колеса. Коли прикордонники знайшли втікача на подвір’ї одного з селян, господар накинувся на них із сокирою. Вартових кордону довелося захищати міліції. Через два тижні знову стався конфлікт між прикордонниками та місцевими мешканцями. 26 січня вартові кордону намагались зупинити неподалік села Дроздинь трактор із сіном, яким п’ятеро місцевих нелегально проїхали в Україну з Білорусі. Щоб доставити порушників державного кордону до застави, двох пересадилидо службового автомобіля УАЗ, а ще троє залишилися в тракторі. Поблизу села на допомогу затриманим збіглося кілька десятків їхніх односельчан, хто — з сокирами, хто — з палицями. — Оточивши УАЗ з прикордонниками тісним кільцем, вони повибивали в ньому вікна, — розповів Микола Рибалко. — Жителі почали вимагати звільнення правопорушників та повернення трактора. Обидві сторони бурхливо з’яcовували стосунки з 19-ї аж до 22-ї год. Наряд зброю не застосовував, хоча й мав для того підстави. Врешті-решт прикордонники відпустили трактор із трьома порушниками і викликали підмогу із застави та райвідділу міліції. Та навіть 25 міліціонерів та прикордонників не змогли нічого вдіяти, коли до юрби приєдналися ще 80 місцевих жителів. Старший прикордонного наряду, зважаючи на ситуацію, відпустив ще двох порушників. Через два дні за фактом втручання у діяльність працівників прикордонної застави місцевим населенням села Дроздинь заступник прокурора Рівенської області порушив кримінальну справу. Сутичка, яка мала місце на цій же ділянці кордону, розвивалася за тим же сценарієм. Близько восьмої вечора 14 лютого прикордонний наряд застави «Березово» побачив ГАЗ-66, вщерть завантажений деревиною. Вартові кордону зупинили порушника, запідозривши його у спробі незаконного перетину українсько-білоруського кордону. З водієм у салоні сиділи ще два чоловіки. Прикордонники попросили їх перейти в салон службового авто, натомість туди сів один з вартових кордону. Проїжджаючи через Дроздинь, водій ГАЗу заглушив мотор і сказав, що далі не поїде. За мить вартові порядку зрозуміли, чому: на дорозі з’явився натовп — понад два десятки мешканців села. Ним керували дружини затриманих, які прийшли визволяти своїх чоловіків з «полону». Народ вихопив радіостанцію «Моторола» та відтіснив прикордонників від вантажівки. Користуючись нагодою, водій натиснув на газ і миттю зник у темряві. Люди не дали змоги прикордонникам переслідувати втікача. Тільки об одинадцятій годині вечора, коли на місце події прибули начальник райвідділу міліції та комендант прикордонної комендатури, ситуація стабілізувалася, місцеве населення почало розходитись по домівках, радіостанцію повернули. Військовий прокурор Микола Рибалко після перевірки дій військовослужбовців дійшов висновку, що прикордонники діяли правомірно. Натомість дії населення ще потребують належної оцінки.
В умовах, наближених до бойових Якщо хтось захоче побачити куточок незайманої природи, то йому варто поїхати в Рокитнівський район, до прикордонної застави у селі Березово. Навпроти ділянки прикордонної застави на суміжній території знаходиться Мерлінський військовий полігон, утворений ще за радянських часів. Тоді ж і відбулося відселення місцевих жителів на територію України. Там, за кордоном, у них залишилися городи, сінокоси та сараї. Майже ввесь полігон оточений болотами, під’їхати до нього практично неможливо, але знайшли тут люди поживу. І став полігон годувальником навколишніх сіл. Військові залишають на полігоні поламану і списану техніку в якості мішеней для бомбового удару. З двох-трьох таких мішеней поліські умільці збирають один порядний ГАЗон чи трактор, який, звісно, не реєструється та не отримує державного номера, а слугує добрим помічником місцевим жителям у їхньому промислі. Сьогодні, за оперативними даними прикордонників, у селі Дроздинь налічується 157 незареєстрованих вантажівок та тракторів, з допомогою яких вони й займаються своїм нехитрим бізнесом — вивозять з Білорусі «нічийний» ліс, переправляють кольоровий метал, заготовляють журавлину і гриби. Працювати дроздиньцям доводиться в умовах, максимально наближений до бойових — бо іноді на полігоні проводять навчання. Перечекавши під однією з розкиданих по полігону мішеней артналіт, селяни далі вирушають у справах — хто збирати осколки авіабомб, хто заготовляти у спеціально викопаних ямах журавлину, а хто — ліс пиляти. При цьому доводиться селянам по декілька разів на день перетинати кордон — а що робити, коли кордону того ніяк не позначено, а до найближчого перепускного пункту в Городищі — сотня кілометрів лісом і болотом. Воюють прикордонники із цією звичкою дроздиньців — кордон перетинати, а особливо товар різний перевозити — воюють, а толку мало. Більше того, роз’яснювальна робота ефекту не дає, а відносини місцевих жителів із прикордонниками все частіше закінчуються сутичками із застосуванням сили. При чому страждають поки більше охоронці кордону та закону. На розуміння прикордонників дроздиньці розраховувати можуть, а от на милосердність — ні, адже з минулого року — відтоді, коли прикордонна застава «Березово» перейшла до підпорядкування Волинського загону, його керівництво налаштоване рішуче протидіяти порушникам. — Державний кордон — це Державний кордон. Більшість місцевого населення це розуміє. Але в селі є декілька призвідників, котрі активно займаються контрабандою кольорових металів і деревини, — повідомив у розмові з кореспондентом «РВ» командир Волинського прикордонного загону підполковник Олександр Калашников. — Тому будемо потихеньку заходи впливу посилювати. Калашников не береться дати відповідь на запитання, чому не фіксувалися там раніше масові порушення на кордоні — він тоді цією заставою не керував. Підполковник також відзначив і нового керівника Рокитнівської райдержадміністрації Віталія Рудницького, який впритул зайнявся проблемами кордону, профілактичну роботу з боку СБУ та міліції. Втрутилася і обласна влада — розпорядженням голови обласної адміністрації зобов’язано мешканців прилеглих до кордону сіл зареєструвати свої транспортні засоби. Поки що прикордонники добросовісно нищать містки, перекопують та завалюють деревами шляхи на кордоні. Можливо, через деякий час їм доведеться займатися не руйнуванням, а спорудженням пунктів спрощеного переходу поблизу прикордонних сіл. Цього хочуть місцеві мешканці й навіть обіцяють до відкриття пунктів трішки потерпіти і не порушувати закон. А якщо їм не підуть назустріч? Хтось знає, що саме, крім розбитих тракторів та осколків авіабомб, знаходили на військовому полігоні селяни і куди вони те все протягом стількох років ховали? І чи знає хтось, чиєю перемогою закінчиться «війна» на кордоні?
