13 січня цього року суд міста Рівне під головуванням Миколи Бердія завершив розгляд кримінальної справи, порушеної проти Олександра Музичка та його шести товаришів. І раніше в Олександра були проблеми із законом, наприклад, у «підвішеному» стані й досі перебуває справа за фактом стрілянини в одному з київських розважальних центрів.
13 січня цього року суд міста Рівне під головуванням Миколи Бердія завершив розгляд кримінальної справи, порушеної проти Олександра Музичка та його шести товаришів. І раніше в Олександра були проблеми із законом, наприклад, у «підвішеному» стані й досі перебуває справа за фактом стрілянини в одному з київських розважальних центрів. Столичним правоохоронцям не вистачило тоді, у 1997-му, доказів, аби довести причетність рівнянина до тих подій, незважаючи на те, що справу декілька разів повертала і прокуратура, і суд на дослідування. — Олександр Музичко та його «колеги» Вашкевич, Федоришин, Скорий, Куклюк, Москалик та Лук’янець звинувачувались у вимаганні грошей в приватного бізнесмена Волика, — розповів прокурор обласної прокуратури Іван Цап, котрий підтримував державне обвинувачення у справі. — Також до справи долучили ще один епізод — заподіяння Музичком тяжких тілесних ушкоджень Юрію Гумену на основі неприязних стосунків ще у 1995 році. ...Того дня, повертаючись додому, Олександр завітав до кафе «Регіна». Пізніше Юрій Гумен розповість, що гість кафе образив його супутницю. Хлопці вийшли на вулицю для «чоловічої» розмови, у результаті якої Юрію довелося тривалий час провести у лікарні, а розбиту нирку видалити — удар чоботом був надто сильним. Ця справа теж «зависла» і лише нещодавно була повністю розслідувана, а суд визнав Музичка винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 101 Кримінального кодексу України — заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Неспокійна натура Олександра, вочевидь, потребувала гострих відчуттів, та не могла призвичаїтись до мирного життя (Сашко на прізвисько «Білий» добре відомий став своєю участю у військових діях в Чечні, де навіть «за хоробрість і відвагу» отримав найвищу нагороду генерала Дудаєва). Одного грудневого ранку підприємця Волика забрали з дому і «катали» автомобілем цілий день, «ненав’язливо» переконуючи бізнесмена у необхідності віддати тисячу доларів. Хлопці почергово змінювалися, під обід до «екскурсії» приєднався і Олександр Музичко, а тортури для підприємця (уся його спина пізніше стала чорною від синців) завершилися тільки пізно увечері, коли усіх підозрюваних у вимаганні заарештували в дискобарі «Холідей». Трапилася ця халепа з Музичком 16 грудня 1999 року, і відтоді і він, і його «подільники» за винятком Віктора Лук’янця їли чорний хліб у рівенському слідчому ізоляторі. Перше судове засідання відбулось лише в листопаді 2000-го року. — Слідство зіткнулося з деякими труднощами, — повідомив прокурор Іван Цап.— Чинився тиск на потерпілих, про що вони свідчили у суді, свідки неохоче прибували на судові засідання. Тепер і Гумен, і Волик перебувають за кордоном — поїхали на заробітки, що теж ускладнювало слідство. Разом з тим суд визнав винними всіх підозрюваних у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 189 ККУ, і засудив усю групу, крім Лук’янця, до різних термінів позбавлення волі. Засудженим врахували термін їх перебування у слідчому ізоляторі, а тому із залу суду вони змогли піти по домівках. Залишився за гратами лише Олександр Музичко, котрого засудили до трьох з половиною років ув’язнення, термін якого закінчиться влітку цього року. Засуджені своєї вини не визнали, захищали себе на останньому етапі судового розгляду самостійно, але, вочевидь, невдало. Не вийшло також представити пересічну кримінальну справу як «замовлення політичних опонентів» проти одного з лідерів УНА-УНСО. — Злочинці понесли заслужене покарання, — переконаний Іван Цап.
