Мені тут воду гарячу відключили. Щоправда, не зовсім, інколи увімкнуть на свято чи ще коли. В інший час її немає практично завжди. Коли це почалось — вже і не пригадаю. Здається, ще тоді, як долар американський гривню вісімдесят коштував. Тоді ми щойно нового міського голову обрали. Він обіцяв все почистити і заасфальтувати. Води не було. Потім був у нас такий прем’єр симпатичний, що пенсії виплатив і сином Кучми себе називав, пам’ятаєте? І тоді води не було. Потім був злочинний режим, голова Гонгадзе, плівки Мельниченка. Води не було. Потім ми нашого голову знову в місті переобрали. Щось він там теплові мережі чи то приєднував до міста, чи то від’єднував. Потім голова переїхав у будиночок біля річки. Потім там усі ті, що за тепло відповідають, поселилися. Гарно там у них, лише стріляють інколи.
Мені тут воду гарячу відключили. Щоправда, не зовсім, інколи увімкнуть на свято чи ще коли. В інший час її немає практично завжди. Коли це почалось — вже і не пригадаю. Здається, ще тоді, як долар американський гривню вісімдесят коштував. Тоді ми щойно нового міського голову обрали. Він обіцяв все почистити і заасфальтувати. Води не було. Потім був у нас такий прем’єр симпатичний, що пенсії виплатив і сином Кучми себе називав, пам’ятаєте? І тоді води не було. Потім був злочинний режим, голова Гонгадзе, плівки Мельниченка. Води не було. Потім ми нашого голову знову в місті переобрали. Щось він там теплові мережі чи то приєднував до міста, чи то від’єднував. Потім голова переїхав у будиночок біля річки. Потім там усі ті, що за тепло відповідають, поселилися. Гарно там у них, лише стріляють інколи. Сусіди тим часом хто колонку собі поставив, хто бойлер. Води не було. Потім революція прийшла помаранчева. Усіх із злочинного режиму з роботи звільнили, патріотів на їхнє місце попризначали. Води не було. Потім почили тарифи змінювати, житлові контори перейменовувати. Сусіди на під’їзд замок поставили, щоб п’янички не заходили. Стало трохи легше дихати. Води не було. Потім усі почали супутникові антени ставити. За ними — пластикові вікна. Згодом ремонти почали робити, туалети з ваннами з’єднувати, щоб не заскучати. Води не було. Потім нового міського голову обрали, коли старого не стало. Розумно так говорив перед виборами. Води не було. Ані до виборів, ані опісля них. Онуки приходити почали. Усе просять казочку розказати про те, що колись у діда з крана гаряча вода текла. Залюбки слухають. Підозрюю, що не вірять. Я теж малим у ті казочки не вірив. А чому вони мають вірити, коли води не було вже стільки, що їхні батьки із першокласників власне до батьків доросли. А оце нещодавно музика за вікном грала. То День незалежності відзначали, то День міста, який за останні десять років коли лише не святкували — від травня до жовтня. А я так думаю, що справжнім Днем міста, Днем незалежності, Днем Конституції, магдебурзького права, усіх повстанців, стрільців і борців разом узятих буде той день, коли у мене в крані гаряча вода з’явиться. Ну це я так гадаю. Бо газети читаю регулярно і вірю, що влада на те обирається, щоб умови людські нам повернути, а не будиночків собі понабудовувати. Друзі кажуть, що й я б міг оце собі щось за парканчиком збудувати за ці роки і не чекати від влади тої води гарячої. Але ж для цього треба було б до влади лізти. У депутати всякі й таке інше. Бридке, брехливе та брудне. І де б я від усього цього потім відмивався, коли води гарячої нема? Так що я краще так як і раніше робитиму: пішов раз на тиждень до бані і все! Далі надіями живу аж до наступної суботи. Бо ж води і досі нема. Зате вибори місцеві незабаром знову будуть. Як думаєте, що буде раніше, вода чи вибори? Отож!
