Коли на Рівненщині започатковують якусь нову справу, дуже часто цікавимось — а як з цією проблемою наші сусіди з Волині справились. Коли, приміром, піднімають тарифи на житлово-комунальні послуги, порівнюємо з волинським розцінками. І навіть коли змінюється влада, нам не байдуже, хто ж очолить сусідню область. Бо умовний кордон між областями не перепона для активного спілкування між людьми, для просування своїх товарів підприємцями, для реалізації спільних проектів. І якщо сусідам живеться краще, робимо висновок — значить, ми гірше працюємо. І навпаки.
”Ви з Рівненщини?” — перепитують нас на Волині. Почувши ствердну відповідь, радісно вигукують волиняни: «Земляки!». Щирі й привітні прості люди не бачать підстав для поділу чи змагання між регіонами. І не тільки щодо нас, сусідів. А й людей з Криму, Донецька чи Дніпропетровська. А мимоволі саме на цю тему, хоч і обережно, та зводились розмови, коли журналісти з усієї України гостювали на Волинській землі. Більше того, прості волиняки особливий інтерес проявляли саме до донецьких і кримчан, розпитували, як там у них, а зрозумівши, що нема нічого такого, що б їх роз’єднувало, тиснули в обіймах, братались. Такими ж хорошими відчуттями ділилися згодом і наші колеги з півдня та сходу, бо вирушали сюди все ж з певною пересторогою, адже до «бандерівців» зібрались. Такої ж думки, як і прості волиняни, їхній голова облдержадміністрації Борис Климчук. Він не втомлюється повторювати: «Волинь — важлива частина України, але ще є 45 мільйонів, вибір яких потрібно поважати усім, в тому числі й на Волині. Я пішов звідси і повернувся з однією ідеологією: держава Україна — велика унітарна держава, а не галицька, не донецька, і навіть не волинська». Взагалі-то Борис Климчук — унікальна фігура. У нього багатий досвід керівництва областю: 1992-1998 роки — очолював облраду, 1995-2002 — облдержадміністрацію. Ті роки, коли він суміщав ці дві посади, Борис Климчук вважає найбільш успішними за ефективністю прийнятих управлінських рішень. А тому виступає за повернення до тієї моделі, коли мешканці області вибирають голову облради, а він же й очолює виконавчий комітет. Загалом у волинському політикумі на найвищих посадах він перебував 10 років. У червні 2002 року указом тодішнього Президента Кучми його було звільнено. Пізніше, у 2004-му, Бориса Климчука призначають послом у Литві, а з 2008 — послом в Азербайджані. Саме з Азербайджану повернувся він знову в крісло губернатора Волині. Звичайно ж, є у Бориса Климчука опоненти. На це він реагує спокійно, каже, у нас же демократична держава, нехай говорять, не може бути у нас, як і в будь-якій іншій країні, масової одностайності. Водночас, більшість волинян цінують свого голову. Особливо, порівнюючи його з Анатолієм Французом, призначеним на посаду голови облдержадміністрації з Рівненщини — у нас він очолював обласне управління міліції. Коли говорять про конкретні здобутки, то називають 90 шкіл, збудованих за Климчука, про будівництво моста через Буг, про початок спорудження 10-ї нововолинської шахти, яку донині не довели до пуття. Бориса Климчука називає своїм хрещеним батьком і Музей волинської ікони. Згадує про зроблене при Климчуку й директор літературно-меморіального музею-садиби Лесі Українки Віра Комзюк — при зустрічі вона перераховує ті проблеми, які накопичились в музеї за час його відсутності на посаді, й знову небезпідставно сподівається на допомогу. Борис Климчук вважає, що має в усьому «панувати прагматичний підхід з повагою до себе та громадян, на цьому принципі працює весь цивілізований світ» і розвиток держави є головним завданням вертикалі влади. А без інвестицій це неможливо зробити. — Треба готувати майданчик для інвестора, і тільки він буде вирішувати, що з ним робити, — говорить Борис Климчук. — Не потрібно запитувати прізвища бізнесменів. Система свій-чужий тут не може працювати. Якщо є людина з грошима, то їй треба дати можливість працювати. Я особисто буду супроводжувати найпотужніші інвестиційні проекти. Серед значних інвестиційних проектів, які вже працюють на Волині, можна назвати Луцький автомобільний завод корпорації «Богдан». Рівнянам добре відома марка цього автобуса — останнім часом «Богданів» все більше курсує і по Рівному, і на приміських маршрутах. Криза та все ще не відновлене кредитування стримують розвиток автомобілебудівної галузі, заводу поки не вдається повернутись до передкризових темпів виробництва, однак світло в кінці тунелі бачать. Зокрема, роблять ставку на нові моделі низькопідлогових автобусів і тролейбусів малого, середнього, великого та надвеликого класів. Корпорація сподівається на участь в урядовій програмі щодо закупівлі до Євро-2012 автобусів і тролейбусів. Не менш відомі рівнянам і такі продукти з Волині, як майонези та соуси торгової марки «Торчин продукт». Тепер це виробництво належить всесвітньо відомій корпорації «Нестле». Новий власник збирається нарощувати обсяги виробництва, оскільки потреба така є, бо є попит на продукцію в Україні. Незабаром буде введено в експлуатацію новий завод з виробництва холодних соусів на Волині — нині у новозбудованому приміщенні уже діє логістичний центр зі складами. Крім того, передбачається поступове зниження кількості імпортованої сировини для виробництва продукції і розвиток місцевих постачальників. Не в одній квартирі рівнян можна побачити й меблі з Волині виробництва фабрики «Гербор-Холдинг». Тут виготовляють корпусні меблі понад 40 найменувань на сучасному німецькому обладнанні. Якщо ж говорити про сільське господарство, яке є для Волині, як і для Рівненщини, традиційною галуззю, то не можна не згадати господарство «П’ятидні», яке очолює Валерій Діброва. Господарство орендує майже десять тисяч гектарів ріллі на території дванадцяти сільських рад. Чотири тисячі селян довірили товариству земельні паї. Тут вирощують ярові культури, буряки, ріпак. Господарство має належний набір сучасної техніки, звели потужний сушильний цех зі складськими приміщеннями. Обзавелися фермою, де утримується 2,5 тисячі свиней. Мають власну пекарню. Дбають про школи, дитсадки, облаштування доріг. І це в той час як багато фермерів нарікають на те, що невигідно сьогодні займатись сільським господарством. На такі закиди Валерій Діброва відповідає: «Я багато вкладаю коштів у нові технології, техніку, в добрива, маю добрі врожаї, а оскільки вкладаю, то є з чого «виймати». На Рівненщині також є схожі господарства з добрими господарями на чолі. Але їх, як і на Волині, надто мало. Так, спільного між Рівненщиною і Волинню багато. З цим погоджується і голова Волинської облдержадміністрації Борис Климчук. Сусідні області мають багато й однакових проблем — деякі з них доводиться вирішувати спільними зусиллями. Зокрема, разом доведеться будувати школу, бо в ній навчатимуться діти з двох сусідніх сіл — Осова Костопільського району та Майдан Липненський Волинської області. А нещодавно, каже п.Климчук, до нього звернувся голова Рівненської ОДА Василь Берташ — з проханням, щоб волинські цукрові заводи приймали на переробку буряки від господарств з Рівненської області. До речі, на відміну від Рівненщини, де працює лише два цукрові заводи, на Волині вдалося зберегти з радянських часів усі заводи. Крім того, що немаловажно, налагоджено діалог між переробниками цукрових буряків й аграріями. Загалом, каже п.Климчук, Рівненщині з губернатором пощастило: «З Василем Берташем знайомий давно. Дуже хороша людина — розумна, зважена, толковий керівник». Борис Климчук підкреслює, що активно голови працюють в Раді регіонів, створеній при Президенті України. Повернувшись з чергового засідання Ради регіонів, голова обласної державної адміністрації Борис Климчук розповів: «Головною передумовою, яку поставив перед нами Президент України Віктор Янукович, є стабілізація економічної ситуації в Україні. Глава держави особливо підкреслив, що втрачено дуже багато часу за останні п’ять років. Також Президент зауважив, що за цей короткий час вже вдалося відновити вертикаль влади. А ефективність нашої роботи прослідкується пізніше». Як на Волині, так і на Рівненщині, «солдати» Президента Борис Климчук та Василь Берташ намагаються активно виконувати вказівку Януковича.
