Про Володимира Ковтунця, колишнього декана факультету інформатики та обчислювальної техніки педінституту, а потім активного депутата-рухівця Верховної Ради, рівняни потроху почали забувати — декілька років тому перебравшись до Києва, звістки про себе він не подавав. Хоча інколи Володимир Ковтунець таки бував у Рівному як експерт проекту «Сприяння організації виборів в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку. А востаннє навідався на Рівенщину нещодавно — наприкінці червня провідав рідну сестру, яка очолює сільську раду в одному з районів області.
Про Володимира Ковтунця, колишнього декана факультету інформатики та обчислювальної техніки педінституту, а потім активного депутата-рухівця Верховної Ради, рівняни потроху почали забувати — декілька років тому перебравшись до Києва, звістки про себе він не подавав. Хоча інколи Володимир Ковтунець таки бував у Рівному як експерт проекту «Сприяння організації виборів в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку. А востаннє навідався на Рівенщину нещодавно — наприкінці червня провідав рідну сестру, яка очолює сільську раду в одному з районів області. Згадуючи буремні роки боротьби за незалежність та часи свого депутатства, Володимир Ковтунець виглядає стриманим оптимістом: — Виборюючи 15 років тому незалежність для України, ми думали, що легко дамо лад у країні. І ми справді його даємо, але надто вже багато помилок допускаємо. От, скажімо, змінами, внесеними останніми роками до Основного Закону, до прийняття якого я був причетний, було зіпсовано українську Конституцію — варіант, прийнятий за часів мого перебування у Верховній Раді, був найзбалансованішим для потреб України. До того ж, наше суспільство погано сприймає нові ідеї, а тому швидкі реформи не пішли. Хоча в Рівному на початку 90-х років ми багато чого робили правильно, а тому тоді недаремно, я вважаю, воно було одним із передових міст України. Кандидат фізико-математичних наук Володимир Ковтунець нині так захопився проектом «Сприяння організації виборів в Україні», що вважає себе скоріше юристом, правда, без відповідної освіти, аніж математиком: — Кількість опублікованих статей з виборчого права вже значно перевищила кількість моїх наукових публікацій з математики та інформатики. Хоча зі своїми рівенськими колегами-математиками зв’язку не втрачаю. Продовжую спілкуватися також зі своїми колишніми однодумцями по Руху, по колишній (не нинішній!) Демократичній партії — Євгенією Гладуновою, Миколою Панащуком, Михайлом Борейком. Але оскільки є експертом та заступником керівника серйозного виборчого проекту, то «чистою» політикою не займаюся — просто не маю права. Тож не є членом жодної політичної партії. Володимир Ковтунець запевняє, що не пориває зв’язків із Рівенщиною і в курсі всіх процесів, які відбуваються в області: — Я добре знав команду Миколи Сороки і тепер спостерігаю, що чимало з тих людей знову повернулися у владу, але ж потрібен рух вперед. Втім, вся Україна після буремного 2005 року повертається на старі рейки, ніби її лідери злякалися йти вперед. Водночас і в 2005, і в 2006 році в керівництві областю домінував вузький партійний підхід, а от професіоналізму в командах все ж бракує. Але це проблема не лише Рівенщини. Осівши у Києві в зручній двокімнатній квартирі на Печерську, отриманій за часів свого депутатства, Володимир Ковтунець інколи запрошує в гості колишнього рівенського міського голову Володимира Мороза зі всією сім’єю. А ще досить часто зустрічає в Києві Миколу Поровського, іноді — Олега Матковського та Володимира Пилипчука. Хоча й зізнається, що після того, як напередодні виборів з його авто, припаркованого поблизу рівенського готелю «Турист», щез мобільний телефон, деякі контакти із земляками втратились. Тож, користуючись нагодою, Володимир Ковтунець привітав рівнян з Днем незалежності: — Щоб у майбутньому місто Рівне повернулося на такі ж лідируючі позиції в Україні, яким воно було у 1989-1994 роках!
