Цієї неділі рівенський драматичний театр завершуватиме свій 64-й сезон. За дев’ять місяців рівенські театрали презентували чотири прем’єри: спочатку музично-розважальну «Оперета!.. Оперета!.. Оперета!», потім вражаючих «Суперників», а навесні — драму про самотність «Вечір» і дитячу казку «Чарівник Смарагдового міста». Багато хто вже встиг назвати минулий театральний рік одним з кращих за останній час. Директор театру Володимир Петрів вважає його не лише успішним, але й доволі складним.
— Минулий театральний сезон для нашого колективу був нелегким, навіть важким. Можливо, через це, на наш погляд, він став одним з найвдаліших сезонів. І не лише тому, що нам щось вдалося в творчому плані. В цьому році ми відчули реальну підтримку з боку влади — хоча ми й раніше не мали проблем, наприклад із зарплатнею, ця владна підтримка ще більше посилилась. Мова йде не тільки про гроші, адже іноді хочеться відчути моральну підтримку, те що ми комусь потрібні. Тоді може відкритися «друге дихання». Щодо минулого сезону, то, звичайно, не можна не відзначити творчі здобутки. Головною оцінкою для театрала завжди був глядач — а якщо він йде в театр, то цим все сказано. З січня ми тридцять разів показували «Суперників» — і на всіх виставах були аншлаги. Очевидно, це успіх. — Організатори естрадних виступів у Рівному кажуть, що люди почали частіше ходити на концерти. А в театр глядач почав повертатися? — Публіка почала повертатися до театру років вісім тому. І щороку все більше людей приходить дивитися вистави. Мабуть, це якось пов’язано з телебаченням. Я думаю, людям вже набридло дивитись стрілянину та низькоінтелектуальні шоу. А можливо, наш театр перебуває зараз на підйомі — з періодичністю десять років у творчих колективах, зокрема театральних, відбуваються піднесення та спад. Власне, чому публіка ходить у театр, потрібно запитати в неї. На завершення сезону ми підготували анкети, в яких будемо просити відповісти глядачів на десять запитань: які актори більше подобаються, який репертуар формувати надалі тощо. Хоча це не означає, що ми підемо на поводу в глядача, плануючи лише розважальні проекти. Репертуар повинен бути різноплановим. Якби ми мали театр на вісімдесят місць, можна було б ставити лише елітні вистави для вибагливого глядача. А оскільки зал ми маємо великий і глядач нам потрібен, то повинні дослухатися до його думки, а не тільки пропонувати своє бачення театрального мистецтва. — В минулому сезоні ви дебютували в якості режисера. Акторству це заважало? — Режисером я себе, в повному розумінні цього слова, не вважаю, адже до своєї персони ставлюся скромно. А збавляти акторські оберти Петрів почав ще тоді, коли став директором — бо раніше був задіяний в усьому репертуарі. Наразі я все-таки буду час від часу виходити на сцену, оскільки відчуття акторства буде корисне і як для режисера, і як для директора. Щодо «Суперників», то ця п’єса просто захопила, справивши серйозне враження. Я сказав собі, що вона буде в нашому репертуарі. Протягом кількох місяців виношував цей матеріал у голові — оскільки будь-яка вистава повинна визріти, не варто одразу хапатися за постановку. Роботою акторів я задоволений. Порадував Стас Лозовський. Його гру високо оцінили як глядачі, так і критики, хотілося б, щоб його слава не зіпсувала. Непогано зіграли й молоді актриси. Юлія Крет, котра до цього взагалі до акторства не мала жодного відношення, має певні мінуси. Але відсутність у неї досвіду мені була потрібна — вона ж грала молоду й недосвідчену дівчину. Мабуть, професійна актриса зіграла б не так. Олеся Демчунь так само має свої переваги та недоліки. — З чого починатиметься наступний сезон? — Найближчою прем’єрою в театрі буде вистава «Марія Тюдор» — матеріал солідний, міцний та непростий, а тому дуже непросто буде сприймати все, що надумає режисер. Поки що невідомо, хто виступить у цій ролі. Крім того, я вже вирішив, що одну з прем’єрних робіт ставитиму особисто. Але не буду говорити, що це буде, аби не наврочити.
