Відомий рівенський камерний хор «Воскресіння» нещодавно повернувся з Німеччини, де брав участь у фестивалі, присвяченому видатному композитору Георгу Фрідріху Генделю.
Фестиваль «Happy birthday, Gendel» відбувається щороку в місті Галле, де майбутній відомий композитор народився і мешкав до вісімнадцяти років. Щороку в Галле приїздять колективи світового рівня, щоб разом виконати великі твори композитора. Цього разу вибрана була ораторія «Месія», яку виконував зведений європейський хор у складі виконавців з Португалії, Ірландії, Німеччини, Швеції, Франції, Іспанії та України. Супроводжував виступ оркестр «Gendel Galle Orchestra». Україна в такій компанії аж ніяк не осоромилась — хору «Воскресіння» не лише випала честь відкривати фестиваль біля пам’ятника композитору, його взагалі визнали одним з кращих хорів. Це підвищило до нашого колективу інтерес, оскільки після концерту рівнян запросили на богослужіння в Лейпциг, де вони співали «Божественну літургію». Потім інші учасники світового хору попросили український колектив дати сольний концерт. Як розповів після повернення керівник камерного хору Олександр Тарасенко, по завершенні сольного виступу, в якому виконувалися українські народні пісні, до нього підійшов один з гостей і сказав: — Ми й не знали, що українці мають такі гарні голоси та пісні. Від сьогодні Європа стала для нас ширшою, ми особисто пізнали більш глибоко Україну через її блискуче мистецтво. В один з фестивальних днів співаки відвідали так звані генделівські місця, слухали орган, на якому навчався грати маленький Фрідріх (на цьому ж інструменті колись грав і Йоганн Себастьян Бах). І все було б чудово у цій поїздці, якби не та ситуація, що вже декілька років існує. Хор «Воскресіння» постійно отримує запрошення на світові та українські фестивалі камерної музики, постійно привозить звідти лауреатства (колектив є лауреатом восьми міжнародних конкурсів). Але все це підводить до думки — хор затребуваний в багатьох місцях, але не в рідному місті. Камерна музика — це не шоу-бізнес. Грошей на ній не заробиш, тим більше в сучасних українських умовах, тому підтримка влади необхідна. Вихід з даної ситуації знайшли в багатьох містах, де створили муніципальні колективи. Ці оркестри чи хори перебувають на повному фінансуванні з місцевих бюджетів, що дозволяє їм повноцінно працювати, отримувати за свою роботу зарплатню. В Хмельницькому міський голова взагалі сам ініціював створення хору, запросивши на вигідні умови диригента. В Рівному це виявилось нікому не потрібним. Олександр Тарасенко ще шість років тому намагався довести необхідність надання його колективу статусу муніципального. Зараз же, як він каже, вони перестали звертатися до влади: — Проблеми культури вирішуються в містах, що мають свою мистецьку історію, яку треба шанувати і берегти. Тому в таких містах, як Луцьк, Житомир, Хмельницький є камерні хори, симфонічні оркестри. У нас вони теж є, але чомусь влада звикла думати, що вони можуть працювати і так. Що все так погано, тому можна нічого не робити. Коли за кордоном я розповідаю своїм колегам, що керівник колективу платить музикантам за виступ зі своєї кишені, мені просто не вірять. Байдужість Рівного до хору «Воскресіння» спостерігалася і перед поїздкою в Німеччину. Єдиним спонсором стала львівська фірма «Тур-е-тур», що взяла на себе витрати на проживання та дорогу. Смішно казати, але не маючи можливості оплатити харчування в ресторанах, рівняни снідали, обідали та вечеряли продуктами, привезеними з України — салом, ковбасою та іншими національними продуктами. Після цього дуже цікаво слухати звіти керівників області та міста про видатні колективи, які звеличують Україну та Рівне. Те, що їм доводиться заради цього лізти зі шкіри, вище керівництво, від якого залежить все, не згадує.
