Скандал навколо легальної роботи Саші Боровика в Міністерстві економіки, який так і не відбувся, мабуть, не викликав би такого широкого резонансу, якби йому не передувала низка подібних звільнень. "Фокус" запитав у претендентів на високі посади і екс-чиновників, котрі гримнули дверима або просто непомітно пішли з влади, про мотиви їхніх рішень.
Джамбул Ебаноїдзе, претендент на посаду голови Державної реєстраційної служби:
— Міністерство юстиції запросило мене керувати Державною реєстраційною службою. Але в січні мені повідомили, що міністерство цю службу ліквідовує і передає функції департаменту у своїй структурі. Я з'ясував, що у начальника цього департаменту фактично немає жодних повноважень, він не зможе впливати на реєстраторів. Тому я відмовився від посади, хоча вже отримав українське громадянство. У січні-лютому мені говорили, що мій статус — радник міністра з питань реєстрації, але все було неофіційно, жодних паперів я не підписував і на роботу не оформлявся. Разом з моїми колегами в Україні ми підготували концепцію реформування реєстраційної системи, і поки я ще працював, цю концепцію підтримали в міністерстві. Після того як я пішов, від неї відмовилися і перевернули все з ніг на голову.
Я бачу тенденцію відходу іноземних фахівців з української влади. Головна причина — тут досі все працює за старими принципами, вся влада зосереджена в міністра. Він вирішує глобальні стратегічні питання і займається мікроменеджментом. Всі інші працівники, починаючи із заступників і закінчуючи керівниками відділів, чекають міністра: що він скаже, як він вирішить, коли він підпише. Не відбувається делегування повноважень співробітникам, їм не дають можливості працювати автономно. Без цього система не може працювати. У міністра немає часу вникати в кожну дрібницю. Багато реформаторів приїхали в Україну з-за кордону, щоб використовувати свій досвід для проведення реформ, поринули в щоденну рутину, ганяються за підписами і документами. 80% їхнього часу йде на дурниці.
Я не хочу кидати те, чим займаюся. Буду і далі працювати в Міжнародному центрі реформ як експерт з питань реєстрації та оподаткування. Не вийшло змінити реєстраційну систему зсередини — значить, треба змусити владу зробити це вже від імені громадськості. У майбутньому мені доведеться співпрацювати з Мін'юстом, від цього нікуди не подітися.
У себе на батьківщині, в Грузії, Джамбул Ебаноїдзе в різні роки очолював Митну службу, Національне агентство публічних реєстрів, Національне бюро виконань. Був заступником міністра юстиції. Побудував систему публічних сервісів і брав участь у реформі податкової системи Грузії.Денис Бродський, екс-глава Нацагентства з питань держслужби: — Я дуже добре розумію Сашу Боровика. Коли ти кидаєш насиджене місце, приїжджаєш з іншої країни, щоб працювати безкоштовно, то розраховуєш як мінімум на шанобливе ставлення. А виходить, що тебе ні в що не ставлять, дивляться як на пересічного виконавця, слухати не хочуть. На розслідування і доповідь про причини затримки виплат родичам "Небесної сотні" нам виділили всього добу, з якої 5 годин ми просиділи в секретаріаті Кабміну, вибиваючи підписи для проведення розслідування. Звичайно, часу на з'ясування обставин не вистачило — це я і спробував пояснити на засіданні Кабміну. У відповідь мені порадили "триматися стільчика". Особистісний конфлікт — не єдина причина мого відходу. Ще раніше я зрозумів, що ні в кого не було бажання реформувати держслужбу. Замість цього доводилося займатися якимись непотрібними, рутинними речами, іноді затвердженими ще попереднім Кабміном. Я хотів швидких і радикальних змін, а уряд працював занадто повільно, та й то під тиском суспільства і західних партнерів.
Денис Бродський — професійний HR-директор. Працював у VAB Банку, Інтерпайпі, Platinum Bank. Був активним учасником протестів на Майдані. У квітні 2014 року очолив Національне агентство України з питань державної служби. На держслужбі протримався трохи менше місяця.Павло Шеремета, екс-міністр економічного розвитку і торгівлі: — Я вирішив не адаптуватися до тієї системи, яка панувала в держустановах. Щоб вижити там, потрібно було пристосовуватися, грати за їхніми правилами. Я не зміг. І це головна причина мого відходу. Приводом і останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння, стало призначення без погодження зі мною заступника міністра — торгового представника Мінекономіки. Як і у випадку з Денисом Бродським або Сашею Боровиком, у мене були напружені стосунки з прем'єром. Я йшов туди, щоб працювати над реформами, але до мене не прислухалися, навіть власну команду сформувати самостійно не дали.
Павло Шеремета закінчив програми управлінського розвитку в Гарвардській бізнес-школі. Засновник і перший декан Києво-Могилянської бізнес-школи (KMBS). У 2008-2011 роках — президент і старший консультант Інституту стратегії Блакитного океану Малайзії. З 2012 року — президент Київської школи економіки. З 27 лютого по 2 вересня 2014 обіймав посаду міністра економічного розвитку і торгівлі.Яніка Мерило, екс-радник міністра економічного розвитку і торгівлі: — У моєму випадку ніякої інтриги немає. Як радник міністра я займалася питаннями поліпшення інвестиційного клімату та створенням електронного уряду. Тобто, по суті, єдиного порталу адміністративних послуг, який дозволив би громадянам в онлайн-режимі подати заяву на субсидію, оформити паспорт або отримати довідку про несудимість. В Айвараса Абромавічуса (міністра економічного розвитку і торгівлі. — "Фокус") були інші пріоритети — дерегуляція і підготовка держпідприємств до приватизації. Я можу його зрозуміти: мабуть, якби я була на його місці, то теж зосередилася б на цих завданнях. Але пішовши з уряду, я точно так же просуваю електронний уряд, відсутність статусу радника ніяк мені не заважає. Мою ініціативу на рівні місцевої влади підтримали в Дніпропетровську і Львові, вже готуються пілотні проекти. Думаю, що ситуація з Сашею Боровиком трохи роздута, і не варто говорити про масовий відхід іноземців з Кабміну. Звичайно, мені теж здається, що реформи просуваються дуже повільно, хотілося б швидше. Але я не роблю з цього трагедії, бо зрозуміло, що політична еліта в Україні повноцінно ще не встигла змінитися. Це і є відповідь на те, чому все так повільно. У всіх вертикалях влади потрібні нові обличчя, але оновлення вимагає часу і терпіння.
З 2000 року естонка Яніка Мерило обіймала керівні посади в кількох інвестиційних фондах Європи (US Invest, BrainBasket та ін.). Займалася питаннями залучення коштів на ринки Росії, України і країн Балтії. Свого часу стала першою жінкою в клубі бізнес-ангелів Estonian Business Angels Network (ESTBAN). Експерт Агентства з питань електронного уряду України. З 5 січня 2015 працювала радником міністра економічного розвитку і торгівлі України Айвараса Абромавічуса.
