Прикладів, коли творча інтелігенція виїжджає з Рівного й досягає чогось в інших містах — безліч. Прикладів, коли людина, вже маючи визнання, навпаки, їде в наше місто — один. Звати його Василь Пилип’юк — один з найуспішніших українських фотографів, який нині у Рівному буває, мабуть, не менше, ніж у рідному Львові. І не просто буває — саме тут фотомайстер вирішив відгуляти власне 60-річчя урочистим заходом у театрі з скромною назвою «Хвала учителю-митцю». Звісно, не обійшлося без фотовиставок…
Ще декілька років тому ім’я Пилип’юка асоціювалося рівнянам з тим, що «у Львові є такий фотохудожник». У Рівне фотографа «притягнув» його давній знайомий, декан факультету масових комунікацій та інформаційних технологій МЕГУ, теж колишній львів’янин Ігор Лубкович. Він запропонував Пилип’юку читати лекції студентам — сам фотограф має журналістську освіту й до активної фотографічної діяльності працював у редакціях кількох газет. А потім і зовсім «заманив» митця, запропонувавши тому професорську посаду. Нині професор Пилип’юк розповідає студентам, які бачать себе майбутніми журналістами, про основи фотографії та фотожурналістику. І, мабуть, логічним продовженням такого дбайливого ставлення до митця у Рівному стала організація його творчого вечора у театрі, присвяченого 60-річчю — його Пилип’юк відсвяткував 10 січня. Привітати Василя Васильовича прийшли творчі інтелігенти, причому не лише з Рівного, і не лише фотохудожники. Паралельно у драмтеатрі відкрилася одна з трьох ювілярських виставок (інша персональна Пилип’юка — у МЕГУ, а світлини його дітей представлені у «Сальвадорі Далі»)— автор показав свої найкращі й різножанрові твори. Деякі з них вже стали фотографічними легендами — зокрема, світлина воротаря «Динамо» 70-х років Віктора Рудакова в польоті за м’ячем обійшла майже всі спортивні видання СРСР. Особливе враження фотографії справляють через свої розміри (приблизно 70 на 50 см), що робить їх доволі недешевим для автора задоволенням. Хоча Пилип’юк, як мало хто інший, може собі це дозволити. Ім’я Василя Пилип’юка відоме насамперед нечуваним для українських фотомитців досягненням — 64 фотоальбоми за 30 років творчо-бізнесової роботи. Причому, альбоми ці різні за форматом — від тоненьких путівників Львовом до товстих 300-сторінкових томів циклу «Це моя Україна». Недешевим заняттям фотовидавництвом, очевидно, він може завдячувати знайомствам з далеко не останніми людьми держави — зокрема, у першого Президента Леоніда Кравчука Пилип’юк працював особистим фотографом, а з екс-міністром транспорту Георгієм Кірпою дружив більше тридцяти років. Львів’янин може похвалитися унікальною чотириповерховою фотогалереєю у центрі Львова, віднедавна й власним щорічним фотосалоном «Світло й тінь», не кажучи вже про безліч різних нагород, серед яких — Національна премія ім. Шевченка.
