Ядвіга Хмельовська: «Гине той народ, який сам себе не любить»

1704 0

Ми у соцмережах:

Ядвіга Хмельовська: «Гине той народ, який сам себе не любить»

Виступ під час дебатів «Роль Речі Посполитої в історії», що відбулися в залі Сілезького сейму 24 листопада 2016 року.

polska Як координатор Регіонального центру міжнародних дебатів, я дозволила собі запросити саме такий склад гостей, тобто представників усіх народів Речі Посполитої, які співпрацювали на теренах, що охоплювала І Річ Посполита. Як сказав пан професор Бумблаускас, це була побудова демократії, тобто ми були єдиною у світі демократичною країною - при шляхетській демократії короля обирали, існував Сейм - представницьке зібрання, існувала охорона людини і власності, і лише суд міг прийняти рішення про позбавлення людини власності, та, можливо, посадити до в'язниці. Цього не міг зробити король. А в усьому світі в той час панував абсолютизм, тобто король міг все. Наступним кроком була Конституція 1493 р, тобто всі пакти з королем, які були маленьким сходинками до повної, справжньої Конституції 1791 р., створеної для трьох народів. Потім були повстання. Це наша країна, велика держава трьох народів: русинів, литовців і поляків, становила загрозу для устрою сусідніх держав, в яких панувала автократія, а громадяни були переслідувані за віру і погляди. До цієї нашої держави вже за короля Казимира Великого втікали переслідувані євреї, а пізніше - німці, бо наша держава була дуже багатою. Втікали за хлібом до Польщі, а не так, як зараз - навпаки. І тому під час повстань разом воювали наші прадіди, наші брати - представники різних народів, а про Річ Посполиту говорили вже не як про державу двох народів, а як державу трьох народів. До Орла і герба Погоні долучився Архангел Михаїл - знак Русі. І зараз я буду змушена це сказати: незнання історії небезпечне, бо історія потрібна, щоб свідомо приймати рішення і розуміти світ, що нас оточує, тут і зараз. Бо відсутність знання, дурість політиків, дурість професорів, дурість міністрів, дурість викладачів, дурість наших сусідів, колег по роботі призводить до того, що всі народи Речі Посполитої - литовці, українці, поляки, білоруси, а також татари живуть досі не в таких країнах і не в таких умовах, яких ми б хотіли, про про які б ми мріяли. А дурість і відсутність знання використовують наші вороги. Починаючи від Києва і до Мінська, Вільнюса, Варшави і Симферополя нам загрожує один і той же ворог - російський імперіалізм. Як справедливо зазначив Сінавер Кадиров з Криму, Росія дійсно є геніальним маніпулятором, який знає, як кого посварити і проілюстрував це на прикладі, коли до Криму впроваджували різні угрупування мусульманських фундаменталістів, видаючи їх за татар. Росія витрачає дуже великі гроші на підтримку фундаменталізму з часів падіння Афганістану, того російського Афганістану. Москва фінансує мусульманські заворушення в цілому світі. Вже в 60-х роках вона підтримувала палестинський тероризм. Саме в інтересах Кремля є дестабілізація вільних країн Заходу та затоплення їх біженцями, серед яких кишить терористами. Завжди, коли ми хочемо виявити злочинця, довідатися, хто вкрав, убив, то шукаємо їх серед тих, що мають у злочині інтерес. А в інтересах Росії - дестабілізація держав та панування над світом. Чому я організувала цю конференцію власне в такому складі? Тому що для кожної людини важливо позбутися комплексів, пишатися своїм минулим, своїми предками, народом і державою, з якої вона походить. І в цьому випадку всі народи Речі Посполитої повинні опиратися на своє історичне минуле, тобто литовці повинні опиратися на те, які досягнення мала Річ Посполита, а сучасна Україна, тобто Русь, повинна пишатися ще Київським князівством, тим, що дочки князів були видані заміж за П'ястів, і що вони поєднували кров візантійських князів з римським імператором. Важливо, щоб була і зростала гордість за те, що я є українцем, русином, білорусом, литовцем, поляком. Бо той народ, який сам себе не любить, не любить своєї держави, дуже швидко стає завойованим такими агресивними народами, як Росія, потрапляє в рабство і навіть перестає існувати. Ми повинні усвідомлювати, що положення поляків у Литві - фатальне. Там лякають литовців поляками, а поляків - литовцями. Дійшло до того, що литовська держава своєю тупою антипольською політикою зробила неможливу до цієї пори річ - русифікувала поляків! 123 роки російської діяльності на завойованих теренах Речі Посполитої не досягли цього ефекту, а литовцям це вдалося! Мене це жахає. В 1990-91 роках поляки - громадяни Польщі всіляко допомагали Литві. Вони навіть були готові проливати кров в добровольчих батальйонах, стати на захист незалежності своїх братів - литовців. А зараз? В Україні в даний момент Росія вкладає величезні гроші в те, щоб, прославляючи вбивць, які брали участь у Волинській різні, робити з них героїв і тим самим відлякувати поляків. Москва задіяла всю свою агентуру і виділила гроші на пропаганду. В Польщі українець, який брав участь у Майдані, був взірцем героїзму. Ми тоді питали один одного: коли у нас буде Майдан? Бо нам, полякам, не подобалося багато речей у країні після 1989 р. Саме тоді, коли поляки були дуже проукраїнськими (так як у 1990 р. кожен поляк любив Литву, бо вона проголосила незалежність), росіяни відчули загрозу від об'єднання України із Заходом. Відразу ж почала працювати натхненна агентура з Москви і корисні ідіоти: тепер українець повинен бути представлений як небезпечний різун і розповсюджені страшилки, що про українців ще нічого не відомо, бо українці такі-сякі, а Росія буде нас захищати від них і оберігати християнські цінності у всьому світі. Багато хто, нажаль, піддається цьому. І ще одне зауваження щодо українців: я була у Києві в 2008 році і попереджала, тоді ще Президента Ющенка, що росіяни доб'ються автономії півострова, але в межах Росії, і з'явиться велика проблема. Тоді я почула дуже дурний аргумент, що росіяни - це християни і слов'яни, а татари - не слов'яни, а, крім того, мусульмани. Але ж татари, хоч і недовго, всього пару місяців на рубежі 1917-1918 років мали свою державу. Хто був прем'єром? Татарин Речі Посполитої, Мачєй (Матвій) Сулейман Сулькевіч, тобто особа, що походить з нашої держави, з нашої культури - української, литовської, білоруської та польської. Варто пам'ятати про те, що татари звернулися до Ліги націй про встановлення польського протекторату. ядвига 2_cr Все це взаємопов'язане і тому я мрію, щоб такі конференції, такі зустрічі, як наші дебати, просвітляли наші уми і призводили до того, що знання історії буде підсилювати нашу національну гідність і дозволить відкрито розмовляти про найгірші речі, які мали місце в історії, щоб наш спільний ворог не користувався нашим невіглаством і дурістю. Дякую, особливо молодим людям, за те що прийшли.

Ядвіга ХМЕЛЬОВСЬКА, ветеран польської «Солідарності».
* * *
Текст виступу після перекладу був опублікований в Литві і Україні. Дебати на тему "Роль Речі Посполитої в історії" організовані Регіональним центром міжнародних дебатів (РЦМД) в Катовіцах. Дебати відбулися 24 листопада 2016 р. під патронатом воєводи Сілезії, в історичному залі Сілезького сейму, розміщеному у Сілезькому Уряді Воєводському. Почесними гостями катовицького РЦМД були: професор Анджей Новак з Ягеллонського університету у Кракові, професор Альфредас Бумблаускас з Вільнюського університету, професор Язеп Янушкевич з Білорусі, професор Ігор Скочиляс - проректор Українського католицького університету, Сінавер Кадиров - член Меджлісу кримських татар, хабілітований доктор Зджіслав Янечек з Економічного університету в Катовіцах, а також Андрус Туцкус - Голова литовського Саюдіса і Богдан Каспровіч - заступник Голови Союзу вірмен в Польщі Учасники дебатів запропонували, щоб Катовіце стало центром зустрічей і дискусій між народами.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також