Як «чорні нотаріуси» забирають будинки і заводи

4243 0

Ми у соцмережах:

Як «чорні нотаріуси» забирають будинки і заводи

Рекетири 90-х років, які відбирали у людей силою і погрозами гроші й матеріальні цінності, нині є історичними персонажами. На зміну їм прийшли рейдери. Злочинці XXI століття використовують у своїй діяльності високоінтелектуальні схеми, розуміючи, що хитрістю можна досягати набагато більших результатів.

За даними президента Союзу фахівців з нерухомості України Олександра Рубанова, цього року кількість випадків шахрайства з оформленням угод нерухомості зросла порівняно з минулим роком у два-три рази. Голова об’єднання автолюбителів «Автранс» Віталій Дзюба відзначає, що почастішали й випадки шахрайства при оформленні авто. Причиною цього експерти називають те, що торік до 80% всіх угод здійснювалося із залученням кредитних коштів (їх перевіряли служби безпеки банків), а нині — за готівку, що не може не надихати злочинні угруповання. Сприяє махінаціям і недосконала система захисту інформації про власність фізичних осіб: на базарах і в Інтернеті продаються бази МВС, Мін’юсту, Держмитслужби та інших державних органів з конфіденційною інформацією про громадян України, якими легко можуть скористатися зловмисники. Крім того, серйозною проблемою є функціонування системи нотаріального оформлення угод. За словами відомого адвоката Тетяни Монтян, ліцензії й офіси для деяких нотаріусів купують злочинні угруповання, після чого вимагають «відпрацьовувати» вкладені кошти (нотаріуси підключені до системи єдиної бази даних реєстрів України і можуть вносити туди різні зміни).

Авто забирають без суду і слідства Найпопулярніший «розвод», з яким зіштовхуються автомобілісти, — продаж автомобіля за дорученням. «Продавець оформив на мене гендоручення, нібито під приводом економії на податках, я заплатив нотаріусу гроші, сів в автомобіль і поїхав, — розповів нам сумну історію Леонід Бондарук. — Але наступного дня мене зупинив патруль ДАІ, а інспектор заявив, що автомобіль числиться серед викрадених». Виявилося, що продавець був у змові з нотаріусом і протягом години після оформлення гендоручення ліквідував його й подав заяву про викрадення. Довести що-небудь через суд не вдалося: гроші в сумі $10 тис. шахраї залишили собі разом з автомобілем. Таких випадків, за даними ДАІ МВС, за рік стається кілька тисяч. Однак навіть після того як автомобіль зняли з обліку і зареєстрували в ДАІ на нового власника, в останнього можуть виникнути проблеми. У Генпрокуратурі нам розповіли один з недавніх випадків: 12 травня цього року слідчий ГУВС Києва майор міліції Терпило, який вів кримінальну справу про шахрайство за заявою банку, що кредитував один зі столичних автосалонів, під надуманим приводом виніс постанову про арешт 5 тис. авто, які на той момент були вже продані. Протягом декількох місяців працівники ДАІ вилучали арештовані автомобілі й відправляли їх на штрафмайданчики (близько 300 автомобілів). Власникам повернули конфіскат лише через кілька місяців, змусивши кожного з них заплатити за зберігання авто на штрафмайданчику 1 300 грн. Ще більше проблем виникає в автовласників після виконання зобов’язань за кредитними договорами. Річ у тім, що нотаріус, який складав угоду, може, за бажанням банку, не виводити автомобіль з реєстру заставного майна і навіть більше — у випадку, якщо банк порахував, що автовласник не виконав усі свої зобов’язання перед ним, нотаріус може скласти розпорядження, відповідно до якого автомобіль потрапляє під арешт. Юрист Донецької колегії адвокатів Марина Гавяда пояснила, що банки часто шантажують цим автовласників, змушуючи платити вигадані штрафні санкції після того, як кредит повністю виплачено. Тетяна Монтян каже, що подібні арешти — один з найпопулярніших способів узаконеного шахрайства: «Нотаріуси часто ставлять авто під арешт, за бажанням банку, в якого ті сидять на зарплаті».

Як людей кидають на квартири Для того, щоб провернути незаконну угоду, бандити вибирають людей, яким складно за себя постояти: малозабезпечених, інвалідів, нарко— і алкозалежних, літніх. Робота з ними ведеться за такою схемою: втертися в довіру, запропонувати допомогу і турботу, підпоїти і змусити оформити генеральне доручення або просто підписатися на бланку. «Свій» нотаріус реєструє доручення в державному реєстрі, а потім, на його підставі, будь-який інший нотаріус оформляє угоду купівлі-продажу майна. Тетяна Монтян наводить для прикладу випадок із власної практики: кілька років тому до неї звернулася клієнтка, 86-річного батька якої цигани знайшли в благодійній їдальні Леоніда Черновецького, після чого хитрістю повезли до нотаріуса в інший кінець міста й оформили на одного з циганів гендоручення, після чого діда відвезли за місто. Батька вдалося знайти, але потрясіння той не витримав: незабаром помер у дочки на руках. А за цей час квартиру уже встигли продати одному із шахраїв, який її перепродав їншій сім’ї, яка нічого не підозрювала. Нині учасники схеми перебувають під слідством: за тим же сценарієм житло забрали в інваліда I групи, а також в алкоголіка, якого перед угодою напоїли майже до півсмерті. ”Нотаріус, який оформив доручення у всіх трьох випадках, проходить у справі лише як свідок», — відзначає Тетяна Монтян. Виявляється, щоб притягти нотаріуса до карної відповідальності, необхідний одночасний збіг і наявність величезної кількості процесуальних умовностей, заяв, свідчень, експертиз — інакше довести що-небудь практично неможливо, адже нотаріус завжди може сказати, що за його спостереженням людина, яка видавала доручення, була абсолютно адекватною. За даними глави секції нотаріусів Асоціації юристів України Володимира Марченка, за період 2005-2007 рр. відзначено всього 16 випадків, коли на нотаріусів заводили кримінальні справи. Але, за словами Тетяни Монтян, суди в даний момент переповнені позовними заявами людей, які вимагають визнати дії нотаріусів неправомірними: близько 20% всіх угод купівлі-продажу нерухомості, оформлення спадщини відбувалися з використанням підробних документів, підписів та інших незаконних схем.

Нотаріус повісилася в СІЗО Торік правоохоронні органи України вперше зробили спробу посадити державного нотаріуса на лаву підсудних за скоєні махінації з оформленням нерухомості. Однак 56-річна жінка не дочекалася закінчення судового розгляду: напередодні чергового засідання повісилася в камері Дніпропетровського СІЗО на простирадлі. За словами держобвинувача Ольги Антипової, незаконні угоди з нерухомістю вона покривала протягом 5 років, за що їй загрожувало 7 років в’язниці. Є думка, що в цій історії не все так просто. «Її забрали пов’язані з нею працівники МВС, щоб усе списати на покійну. Під час похорону, коли відкрили труну, я бачив на тілі синці», — повідомив нам на правах анонімності її колега.

Як працює система реєстрів В Україні, як і в більшості країн світу, існує центральна база даних, у яку збирають інформацію про усіх фізичних і юридичних осіб. Завідує інформацією госпрозрахункове підприємство Мін’юсту, створене в 1997 році, — «Інформаційний центр» (Держінформ’юст), яке й створило 16 державних реєстрів: доручень, заповітів, актів цивільного стану, іпотек і подібних. Однак власного програмного забезпечення для обслуговування всіх цих баз даних у цього держпідприємства немає, спеціальні програми взято в оренду (незважаючи на те, що на створення ПО було витрачено гроші з держбюджету). За словами приватного нотаріуса з 30-річним стажем Володимира Адамовича з міста Червоний Лиман, орендна плата за використання програмного забезпечення була включена у вартість послуг нотаріусів у вигляді спеціального збору ще в 2002 році. Наприклад, тепер у вартість оформлення доручення — 250 грн. — входить оплата послуг Держінформ’юсту за внесення інформації до єдиного реєстру — 51 грн. ”Нотаріусів фактично зобов’язали працювати збирачами нового вигляду податків і зобов’язали заходити в систему єдиних реєстрів і вносити туди зміни», — пояснює пан Адамович. Причому вартість послуг Держінформ’юсту, як підприємства-монополіста, постійно зростає, що позначається на витратах фізичних осіб, які здійснюють яку-небудь операцію зі своїм майном. Так, у 2002 році за реєстрацію доручення брали 25 грн., у 2006-му збір зріс до 34 грн., а починаючи з 2009 року, люди змушені платити 51 грн., що в підсумку роздуло ціни нотаріусів за оформлення доручень до нинішніх 200-240 грн. ”Фактично нас примушують користуватися електронною системою, — каже нотаріус Віктор Андрєєв із Дніпропетровська, — угоду не вважають дійсною, поки її не внесли в систему Єдиних реєстрів. А щоб підключитися до неї, ми підписуємо з ДП «Інформаційний центр» договір, вони дають нам ключі доступу, за кожен з яких потрібно заплатити по 558 грн. Тобто якщо в нотаріуса 5 помічників, то він повинен заплатити за електронні ключі близько 3 тис. грн. Також за підключення потрібно заплатити ще 420 грн.». Цікаво, що, відповідно до договору, відповідальність за дані несе тільки нотаріус, а не структура Мін’юсту.

Де злочинці беруть інформацію Зловмисники шукають жертв через бази даних, куплені в Інтернеті, на базарах і в нотаріусів. РИНКИ. 14 вересня СБУ затримала 27-річного хлопця, який збував компакт-диски з електронними базами даних про юридичних і фізичних осіб станом на липень 2009 року, але торгівля продовжується — нашому кореспонденту 20 вересня запропонували купити десяток різних реєстрів, які, за словами продавців, беруть в посадових осіб МВС і ДП «Інформаційний центр». Ціна — від $100 до $1000 (залежно від реєстру). ІНТЕРНЕТ. В україно-російському сегменті Мережі існує понад десяток сайтів, на яких можна одержати інформацію про майно, місце проживання і домашній телефон практично будь-якого громадянина України. На деяких з них пропонують ознайомитися з інформацією у відкритому доступі (http://www.nomer.org, http://kievinfo.com), щоправда, представлені там бази є на рік-два застарілими. Коли ми зв’язалися з власниками сайту через Інтернет-форму, нам у листі-відповіді запропонували нові відомості (станом на серпень 2009). Ціна — $100-300. ОРГАНИ НОТАРІАТУ. Будь-яка фізична особа абсолютно офіційно може замовити в нотаріуса виписку з Держреєстру про право власності на квартиру або автомобіль або відомості про наявність заповіту (із вказанням того, на чиє ім’я оформлено заповіт). Вартість послуги — 180-200 грн. З ВІДПОВІДІ СБУ НА ЗАПИТ ГАЗЕТИ «СЬОГОДНІ»: Поява на ринку електронних баз персональних даних, як правило, є результатом несанкціонованого збуту або поширення інформації з обмеженим доступом, який зберігається в державних базах даних. Це явище виникає через порушення правил адміністрування цих державних інформресурсів і правил захисту інформації, яка у них обробляється.

Хто маніпулює державними реєстрами Володимир Адамович вважає, що система функціонування державних баз даних — Єдиних реєстрів — на сьогодні така, що вносити зміни в них можуть кілька тисяч користувачів — нотаріусів. Однак представники нотаріату кажуть, що крім них, доступ до баз даних є в безлічі людей, які не мають відношення до нотаріату, які також можуть змінювати дані в держреєстрах — мова йде про працівників ДП «Інформаційний центр». «Сьогодні», щоб докопатися до правди, попросила обидві сторони навести свої аргументи.

Реєстри повинні стати відкритими Тетяна Монтян вважає, що ситуація з держреєстрами в існуючому вигляді є катастрофічною. «Облік нерухомості та інших цінностей може бути тільки відкритим. По-перше, тому, що ні квартиру, ні авто сховати неможливо — з чого роблять великий секрет? По-друге, злочинці в даний момент і так мають можливість одержати ту інформацію, яка їм потрібна для захоплення власності. А власник у цій ситуації навіть не може впевнитися в тому, що з його правами на власність нічого не відбувається. Я вважаю, що повна відкритість знищить корупцію повністю. Закритість же необхідна тим, хто при владі — це дає необмежені можливості для дерибану, приховування від суспільства награбованого і торгівлі «псевдозакритою» інформацією з реєстрів». З нею згоден і Володимир Марченко. «У Конституції України (стаття 42) досить чітко прописано, що держава не повинна допускати зловживань монопольним становищем на ринку і повинна захищати права споживачів, здійснювати контроль за якістю послуг.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також