Провівши два роки і дев’ять місяців в камері слідчого ізолятора, 40-річний мешканець Рівного Микола досі залишається на підписці про невиїзд і ризикує отримати до семи років позбавлення волі. Такі серйозні наслідки має романтичний вечір, який чоловік провів з випадковою знайомою на дачі в селі Бочаниця Гощанського району 12 лютого 2006 року.
Після інтимного спілкування дівчина раптом згадала, що їй тільки сімнадцять з половиною років, і запросила з Миколи кілька тисяч доларів. Оскільки ж відкупитись безталанний ловелас, який шукав лише тимчасової «розради» від сімейного непорозуміння, не забажав, у хід пішла заява в міліцію про зґвалтування неповнолітньої. Розслідуванням справи за цією заявою вже вкотре зайнялись правоохоронці, а найактивнішим і чи не єдиним захисником підозрюваного залишається... колись зраджена ним дружина. Про цю історію «РВ» вже розповідала читачам у липні 2007 року із слів жінки, яка стала на захист свого чоловіка, бо повірила, що насправді все відбувалось так, як каже він, а не заявниця. З одного боку — повірила, а з іншого... не знайшлося тоді в сімейному бюджеті 14 тисяч доларів, щоб заплатити потерпілій, ні наполовину меншої суми для адвоката, який брався все «владнати», якщо отримає по тисячі доларів за кожен рік позбавлення волі, які «світять» Миколі. Бажання жінки домагатись справедливості додалося й після того, як вона кілька разів випадково зустріла ту дівчину в місті та побачила, як весело вона проводить час вже з іншими, старшими, і не виключено, також одруженими чоловіками. — Правоохоронці затримали мене, щойно отримали заяву від так званої потерпілої. Десять днів я провів у камері міськвідділу міліції, а потім два роки і дев’ять місяців вже у СІЗО, — розповів на днями кореспонденту «РВ» сам Микола. — І хоча доказів моєї вини й не було, міський суд, взявши до уваги винятково припущення та свідчення дівчини, які постійно змінювались, оголосив мені сім років позбавлення волі. 29 січня 2008 року Апеляційний суд цей вирок скасував, а справу відправив на додаткове розслідування. Слідчі швидко знову направили справу в суд за тією ж кваліфікацією, мовляв, винен. Але суддя Куцоконь, за браком доказів, знову справу відправив на дорозслідування. Прокуратура оскаржила дії судді, я ж оскаржив дії прокуратури, і 9 вересня 2008 Апеляційний суд постанову судді залишив без змін, а справу відправив на розслідування в міліцію. 25 листопада в прокуратурі нарешті визнали, що я не становлю суспільної небезпеки і випустили мене із слідчого ізолятора додому на підписку про невиїзд. Чергове розслідування справи проти мене ще триває, але знову все зводиться до того, що слідчий міськвідділу міліції не бере до уваги факти, на які вказую я та дружина, яка є моїм громадським захисником. Він фальсифікує документи і не дає достатньо часу, щоб ретельно ознайомитись з матеріалами справи, зокрема, з показами тієї ж «потерпілої», які змінювались вже п’ять разів. А також погрожує, якщо надумаю писати скарги, знову мене закриє в СІЗО, а там, мовляв, справа не стане й за вироком суду, який «припаяє» мені кілька років. Я ж таки звернувся із заявою до прокурора Рівного, в якій, зокрема, прошу для найповнішого та об’єктивного розслідування справи передати її іншому слідчому. Залишається сподіватися, що прокурор зважить на моє прохання.
