Цьогоріч навряд чи хтось захоче святкувати Новий рік у Тараканівському форті, що на Дубенщині, як це було популярно серед молоді минулих років. Річ у тім, що саме цього року набули розголосу розповіді місцевих мешканців про привидів, котрих неодноразово бачили на території тараканівської споруди. Очевидці вважають, що то душі загиблих під час війн, котрі не були поховані належним чином. Тому нещодавно на території форту вперше відслужили панахиду та встановили хрест.
Про привидів розповідають і активісти обласної організації Українського вільного козацтва ім. Северина Наливайка, які займаються очищенням та благоустроєм Тараканівського форту. Кошовий отаман Володимир Мусій розповів: — Коли ми цього року тут готували приміщення для церкви, то увечері привиди й за нами ходили. Саме в темряві добре видно їхні обриси — при сонячному світлі цього не побачиш. Ми пробували їх сфотографувати на фотокамери, проте це нам не вдалося. А от на телефонні — зняли. Спеціальні прилади тут показують наявність величезної негативної енергетики. А в тих місцях, де привиди зустрічаються найчастіше, сідають акумулятори, виходять з ладу пристрої і годинники. Це, зокрема, місце під моргом, котрий є на території форту. Ми виявили, що під моргом є три поверхи, де розміщено 50 казематів. І всі вони замуровані. Тобто усіх загиблих скинули у ці каземати і забетонували. Скільки саме їх у казематах, поки що невідомо, адже тут півтораметровий шар бетону. Відомо, що цих померлих ніхто не ховав за обрядами. За архівними документами ми підрахували, що за всі роки існування форту, а збудований він був у 18851890 роках, загинуло близько 100 тисяч осіб. А по-церковному поховали лише 76 австрійських офіцерів та 31 — польського. Тому в нас виникла ідея, що коли почнемо здійснювати благоустрій, то насамперед треба буде встановити хрест, відслужити панахиду та побудувати капличку, щоб священики тут регулярно проводили богослужіння. Найчастіше, за словами командира амазонок Українського вільного козацтва Мирослави Махновець, привида можна відчути, а не побачити: — Це відчуття, ніби на тебе хтось дивиться. Хоча нам вдавалося і побачити привида. Якось він стояв, спершись об стіну, — верхня його частина була видно чітко, а ніг ніби не було. Іншого ж разу контури привида були у вигляді сірих крапочок. Тих, хто постійно буває у форті й не завдає споруді шкоди, привиди не зачіпають. А от коли сюди приїжджали знімати передачу про привидів журналісти з СТБ, то привиди всю ніч шелестіли біля них то пакетами, то їхньою палаткою, хоча погода тоді була безвітряною. А коли тут відправляли панахиду й один хлопець увійшов до каплички у шапці, то чув голос, котрий наказував йому зняти головний убір. Козаки вважають, що привиди не зачіпають лише тих людей, котрі з повагою ставляться до душ померлих. Так, до речі, вважали і наші предки, котрі знали правила співжиття з паралельним світом. Неймовірні на перший погляд свідчення про зустрічі з привидами селян, туристів та козаків підтверджує і священик Володимир: — Привиди — це душі тих людей, які були нехрещені або тих, які не поховані по-церковному. Тому вони ходять і навіть дають про себе знати, аби люди про них не забули. Ці душі чекають, коли їх нарешті поховають. Адже душі й той світ у цілому існують поза простором і часом. Тому якщо ми, наприклад, знаємо, що вони існують тут сто чи більше років, то для самих привидів цей час безвимірний.
