З недавнього часу рівенському театру працювати стало складніше — театральний глядач одного разу вже був приголомшений, і тепер на менші враження не згоден. Будь-який новий проект театру сприймається вже не на рівні «нормально — не дуже», а майже категорично: «вражає — не вражає». Остання робота театралів — класика від Миколи Гоголя «Одруження», дипломна робота випускниці університету театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого Олени Щурської. Враження неоднозначні.
Спочатку позитив. Участь у виставі на малій сцені двох народних артистів (Георгій Морозюк і Володимир Сніжний) та інших основних акторів — Андрія Куделі, Віктора Янчука, Сергія Бондарука, Галини Цьомик, Алли Луценко та ін., безумовно, це вже певний плюс. Погано зіграти тут ніхто не мав права, чого, власне, і не відбулося. Морозюк як завжди бездоганно зіграв несміливого старого холостяка Подкольосіна, котрого вирішив одружити його друг. Роль останнього виконав Андрій Куделя, активна комічна гра якого найбільше наближала виставу до «драматичного анекдоту», як було написано в афіші. Потенційну наречену Подкольосіна, котра змушена обирати між чотирма претендентами на одруження, грає театральна красуня Ірина Шестерікова. Власне, вся вистава — це й є домагання чоловіків і роздуми жінки. Комедійності в самій ситуації небагато, її додає лише гра акторів, а ось драматизм на завершення значно переважає. Негатив. Прикро, але дипломна робота пані Щурської не вражає. Вона цілком може подобатись, це очевидно, але змушувати прийти на неї вдруге чи втретє їй не до снаги. Певне, «Одруження» 172 роки тому, коли й писалося видатним письменником, могло бути цікавим та феєричним явищем. Але, незважаючи на актуальність теми несміливості щодо сімейного життя та цікаві режисерські ходи, сьогодні яскравого захоплення чи феєричних емоцій не викликає. І це, в принципі, явище нормальне — робити сенсації постійно неможливо. Чекатимемо наступного разу.
