Півроку тому українці вперше зрозуміли: вони прокинулися в іншій країні. У цій новій країні був зовсім інший, гнітючий курс гривні, пропонувалися екскурсії в Межигір'я, а на вулицях міст танцювали біля п'єдесталів знесених пам'ятників Леніну. Для багатьох всі ці зміни стали величезною травмою. "АіФ" поспілкувався з психологами та психіатрами, щоб дізнатися, що зараз відбувається в головах українців.
Рятуйся, хто може
— У кожного з нас — власний внутрішній світ: свої правила, норми, цінності тощо, — каже Наталя Шахрозан, психолог з Дніпропетровська. — Цей внутрішній світ і робить нас тими, ким ми є. Багато українців з дитинства звикли до прописних істин: ми мирна країна, Крим наш, в країні є армія і міліція, а ще є президент і парламентарі, які, в разі чого, приймуть правильне рішення. Але виявилося, все не так ... — Ситуація розвивається дуже швидко — революція, Крим, АТО, — підтверджує Інна Лук'янець, психолог з Черкас. — Ейфорія змінюється жахом, і будь-яка людина відчуває стрес — хтось більший, хтось менший. Адже ситуація в країні стосується кожного громадянина, байдужих немає. У нинішніх умовах це навіть не одноразовий стрес. Відбувається накопичення стресу, коли одне потрясіння накладається на інше. У підсумку, кожен рятується, як може. А психологи тим часом кажуть: країні потрібна допомога.
"Сьогодні бачила на автовокзалі бійця батальйону "Донбас". Молодий хлопець, миле, приємне обличчя і ... порожній погляд", — пише відомий українськиий блогер, ім'я якого ми не називаємо. Найбільш психологічно "накручена" в нинішньому суспільстві група — це ті люди, які безпосередньо брали і беруть участь в бойових діях — прихильники Майдану і Антимайдану, міліціонери, військові, гвардійці, мобілізовані. — Поза всяким сумнівом, вже зараз видно, що й учасники Майдану, і учасники АТО потребують психотерапевтичної допомоги, — вважає Анатолій Чуприков, психіатр, доктор психіатричних наук. — Але в українців занадто низька психолого-психіатрична культура. Людина після всього побаченого і пережитого може плакати ночами, зриватися, проявляти агресію, але сама собі не зізнається, що їй необхідна допомога психіатра. Як приклад професор Чуприков наводить миротворчий контингент, який повернувся з Іраку. — Ми пропонували миротворцям, котрі побували під вибухами і кулями, свою допомогу, на що вони відповідали: "Я здоровий мужик, переживу..." — розповідає А. Чуприков. — Як наслідок, хтось "воює" у себе всередині досі, хтось з близькими, хтось спивається, а деякі застосовують в побуті отримані на війні навички. У психологів і психіатрів є давно розроблені методики і фармакологічні засоби для допомоги. — Час створювати міжвідомчу групу допомоги таким людям, — зазначає А. Чуприков. — Адже тисячі чоловіків вже скоро повернуться додому. І тут їх не чекають підвищені зарплати, безкоштовні квартири та оплески. Потрібно вже зараз готуватися до надання допомоги. Ідеальний варіант — задіяти не тільки МОЗ, а й Міносвіти, яке може допомогти з кадрами — професійними психологами і психіатрами, і Мінсоцполітики — має допомогти виявити тих, кому потрібна допомога. Якщо воюючим не допомогти вчасно пережити в собі цю війну, вона буде продовжуватися і в мирний час в тисячах міст і сіл.
Не в кращому становищі і ті, кого Майдан і війна на Донбасі не зачепили безпосередньо. Українці у переважній більшості переживають стрес через невпевненість у завтрашньому дні. Ще б пак: економіка може рухнути, війна зі сходу може поширитися на інші регіони. Що буде з роботою, майном, родиною? — Упоратися з такими настроями громадян може лише уряд, — упевнений Анатолій Чуприков. — Адже ніхто інший не розвіє страхи українців з приводу майбутнього, ніякий чарівник не зможе дати їм впевненість в завтрашньому дні. — Переможець виборів Петро Порошенко чітко не декларує свого плану дій, — підтверджує цю думку Олександр Фільц, головний лікар Львівської психіатричної лікарні. — Зараз не зовсім зрозуміло, куди рухається країна, а країна не розуміє, куди йде президент. В таких умовах кожному доводиться самостійно боротися з власними фобіями. Найпопулярніший зараз метод — реакція заміщення. — Проблема або негатив автоматично витісняється з мозку людини і замінюється чимось іншим, про що приємніше або вигідніше думати. Чимось, що вписується в рамки даного індивідуума. В цьому суть реакції заміщення, — розповідає п. Лук'янець. Причому, заміщенням займаються і прихильники Майдану, і "сепаратисти". "Днями одна знайома дівчина буквально накинулася на мене з криком захвату: "Яке щастя! Ми підписали асоціацію з Євросоюзом!" — описав свої спостереження письменник і журналіст Олесь Бузина. — Я ніяк не міг розділити її радість. "А в чому щастя? — запитав я. — У тому, що у нас йде війна? У тому, що долар не по вісім, а вже по дванадцять гривень? У тому, що ростуть ціни на бензин, газ і продукти?". Вона так і не змогла відповісти мені нічого виразного і раптом випалила: "Зате діти наші житимуть добре!"...
Війна як каталізатор
"Мій чоловік — в зоні АТО, — розповідає Марія з Дніпропетровська. — Мої родичі з Києва його ненавидять. Постійно повторюють, що він каратель, вбиває дітей, розчленовує когось на органи. Під час останньої розмови навіть побажали йому смерті. Я не витримую всього цього. Я сама медик і спробувала їм якось пояснити, що так просто органи неможливо ні у кого вилучити, та ще й в польових умовах. Мене навіть слухати не стали. Кинули трубку. Я не впізнаю своїх рідних..." Саме під впливом реакції заміщення народжуються крайнощі на кшталт "Донбас потрібно знищити" або "Путін, введи війська". Психологи кажуть, що марно переконувати людей, які перебувають в стані перманентного стресу, також немає сенсу їх у чомусь звинувачувати — це як звинувачувати хворого на нежить в тому, що він чхає. Потрібно просто чекати, коли захисна реакція психіки "вимкнеться". "Я радію, як дитя: сьогодні на Донбасі вбили 200 терористів", — цей пост тернополянина Бориса Гуменюка широко обговорювали в Інтернеті. Або ось ще: "Запіканка з карателів" — пост в соцмережі людини з ніком "ALEX" з приводу збитого літака ІЛ в аеропорту Луганська. Це теж психологічний захист, правда, він може мати далекосяжні наслідки. — Люди просто не розуміють, що націоналізм легко перетворюється у фашизм саме таким шляхом, — коментує п. Лук'янець. — Людина може прожити все життя в мирних умовах, і її темні сторони або погані риси не проявляться ніколи. Але раптом виникає такий-от сильний каталізатор, як революція або війна. І у людини відкриваються злоба, агресія, ненависть. Навіть близькі люди від такої ситуації починають лякатися і не впізнають людину.
Переживемо це разом?
Психологи відзначають одну позитивну рису в нинішній ситуації: війна і революція зірвали з людей маски. — Людина жила в мирному соціумі, якісь свої риси приховувала, якісь намагалася підкреслити, — каже п.Шахрозан. — У нинішніх умовах це вже неможливо. Війна актуалізувала внутрішній світ людини. У кожного з нас з'явилося своє бачення ситуації, політики, війни. Головне — розуміти, як саме бачить світ ваш опонент. Залежно від цього можна обходити гострі кути і йти на поступки. Важливо і те, що незалежно від політичних поглядів, кожен з нас, українців, незалежно від становища, статусу чи посади, хоче того самого: миру, стабільності, економічного процвітання, достойного рівня життя. Є і ще один позитивний аспект. Багато хто помічав велику кількість українських прапорів на вулицях, патріотичні написи на стінах і балконах будинків. І, звичайно, парад вишиванок, аватарки на тлі державного прапора. Психологи вважають, що люди об'єднуються, бо разом спокійніше. — Навіть гасло "Єдина країна" — це об'єднання, — каже п.Шахрозан. — Людина — істота соціальна. І їй легше пережити і витерпіти все серед таких, як вона. Тому об'єднання за якимись своїми ідеями і думками — це хороший знак. Посил тут, напевно, такий: "Ми переживемо все це разом".
Як захиститися від стресу
Дивіться і читайте новини дозовано. Інформація надходить суперечлива, загальну картину скласти важко. А ось понервуватися вона, без сумніву, змусить. У спілкуванні з реальними і віртуальними співрозмовниками чітко означте теми, на які не хочете спілкуватися. Займіться собою. Подивилися новини та засмутилися? Приберіть у квартирі, підіть в перукарню, приготуйте обід. Повсякденні клопоти чудово заспокоюють. Не бійтеся звернутися за допомогою. Якщо у вас болить зуб, ви ж йдете до стоматолога? А якщо душа болить, чомусь вважаєте, що зможете впоратися самі. Варто поговорити з фахівцем — можна навіть анонімно, по телефону довіри. Пам'ятайте, що криза рано чи пізно закінчиться, а ви можете зопалу наламати дров. Не варто через складну політичну ситуацію сваритися з друзями і звільнятися з роботи.
