Увечері таксист привіз сім’ї костопільчан записку, яка була написана на аркуші, вирваному із шкільного зошита. Почерк послання був незнайомий. Прочитавши її, батько миттєво звернувся за допомогою в райвідділ міліції, бо невідомий автор сповіщав, що його син перебуває у лісі, він, мовляв, живий-здоровий, «але щоб з ним і надалі було все гаразд, готуйте 200 доларів і за хвилин п’ять чекайте дзвінка».
Увечері таксист привіз сім’ї костопільчан записку, яка була написана на аркуші, вирваному із шкільного зошита. Почерк послання був незнайомий. Прочитавши її, батько миттєво звернувся за допомогою в райвідділ міліції, бо невідомий автор сповіщав, що його син перебуває у лісі, він, мовляв, живий-здоровий, «але щоб з ним і надалі було все гаразд, готуйте 200 доларів і за хвилин п’ять чекайте дзвінка». Оскільки захоплення заручників у Костополі ще не траплялось, то місцева міліція миттю сповістила про цей випадок колег з Рівного. З обласного управління міліції прибула група підтримки. П’ять міліцейських екіпажів почали відпрацьовувати зв’язки зниклого 24-річного юнака, опитувати його знайомих та друзів. З’ясувалось, що заручник ніде не працює та не навчається, а фактично «сидить на шиї» у батька-пенсіонера та мами, яка торгує на базарі. А дзвінок, якого чекали від викрадачів сина батьки, в оселі так і не пролунав. Мама зниклого, яка кілька днів тому похоронила свою сестру, була в такому розпачі, що їй довелося приймати ліки — заболіло серце. Вона благала міліціонерів повернути їй сина живим. Оперативники вже помітили купюри, які батьки мали передати за його повернення викрадачам. Таксист, якого розшукала міліція, зізнався, що до нього підійшов якийсь юнак і попросив відвезти записку за такою-то адресою. За прикметами замовник був схожим на… зниклого. Він заплатив таксисту за послугу 50 гривень. Що було написано в записці, водій каже, що не читав. Міліціонери втішили маму зниклого, мовляв, підстав для хвилювання за життя сина немає, бо його бачили у місті живим. Згодом оперативники з’ясували, що Василя ніхто не викрадав. Він був напідпитку і вирішив «полегшити татову кишеню», бо саме грошей йому на розваги стало не вистачати. І врешті-решт, замість того, щоб підшукати собі заробіток, Василь нічого розумнішого не вигадав, як «сам себе викрасти». Про хворе серце своєї мами син у ту мить і не згадав. За дрібне хуліганство райсуд покарав Василя адмінарештом на десять діб. Батьки вже простили сина за злий жарт, і сам «заручник» вже розкаявся в скоєному.
