Психологи стверджують, що всі діти народжуються зі здібностями. То як же їх виявити та розвинути? Як виховати вундеркінда? Ми спробували дати відповідь на це запитання, поспілкувавшись із рівненськими розумниками — кількаразовими переможцями олімпіад, а також з їхніми батьками і вчителями. В цьому році на міських олімпіадах особливо відзначилися четверо учнів: десятикласники Юрій Маняк, Борис Левковський та восьмикласник Олексій Шокарєв мають по п’ять призових місць на олімпіадах з різних предметів, Володимир Агунович — чотири перемоги.
Вундеркінди теж списують Підрахувавши час, який проводять хлопці в школі не лише на уроках, а й після, готуючись до олімпіад, та час, який вони приділяють виконанню домашніх завдань, які, щоправда, даються їм легше і швидше, ніж іншим дітям, отримуємо такий результат — навчання займає у вундеркінда 10-11 годин в день. Зазвичай вони є відмінниками з усіх предметів, хоч перевагу надають точним наукам, з якими й планують пов’язати своє майбутнє. Тато Юрія Маняка п.Віктор так відповів на запитання, чому його сину так легко дається навчання: — По-перше, в нього такий характер — відповідальний і спрямований на те, щоб багато працювати. По-друге, йому подобається вчитися. Він змалку із задоволенням виконував усі ті завдання, що стосуються школи, і до навчання завжди ставився серйозно. Сам свій час організовує. Ми не маємо з цим клопоту. У навчанні з дитинства був зацікавлений і Олексій Шокарєв, стверджує його бабуся п. Ольга: — Він з дитинства був здібним і допитливим. Все, що його цікавило, вичитував у енциклопедіях. Три роки тому почав читати класичну літературу, і я боялася, що ще зарано. Проте він добре її сприймає. До слова, Олексій записаний у чотири бібліотеки і є їхнім активним відвідувачем. Хоч і має вдома Інтернет, але реферати звідти не скачує, що є загальновідомою практикою, бо вважає, що має бути оригінальним і в цьому, і більше довіряє книжковим джерелам. Усім вундеркіндам батьки довіряють і щоденники щодня не перевіряють. Хлопці кажуть, що однокласники ставляться до них дружелюбно і не дражнять. Це й зрозуміло, адже який сенс знущатися з людини, яка може виручити тебе в скрутну хвилину, давши списати. Хоча рівненські вундеркінди визнають, що й вони всього не можуть знати, й іноді й самі списують. Щоправда, олімпіад це не стосується. До речі, усі четверо не перший рік здобувають багато перемог на олімпіадах. І все-таки вундеркінди — особливі діти. Чим вони відрізняються від інших — пояснює вчитель трьох десятків переможців олімпіад Микола Работюк: — Феномен цих дітей у наступному: їм фактично все одно, з яких предметів виступати. Тому що вони працюють за такою схемою: є завдання і його треба вирішити. Така дитина має добру пам’ять і знає, як нею користуватися: вона швидко пригадує схему розв’язання завдання і виконує його. Це і є логічне мислення та аналіз. Ці діти піддають глибокому аналізу будь-який процес за доволі короткий час. Вони відрізняються від інших тим, що зазвичай є небагатослівними, з чого може скластися враження, що вони сором’язливі та мало спілкуються з однолітками. Проте роки роботи з такими дітьми показали, що вони добре знають собі ціну і впевнені в собі. Просто вони керуються логікою: навіщо багато розмовляти без толку?
Здібності передаються генетично? — Здібності проявляються в кожної дитини по-різному і в різний час, - ділиться своїм досвідом Микола Работюк. — Безумовно, має бути природна схильність і талант до навчання, проте дитина має сама цього прагнути і, що важливо, отримувати від навчання задоволення. Крім того, батьки мають своєчасно помітити здібності в дитини, щоб розвинути їх. Але ще раз наголошую, що вони не мають змушувати дитину до навчання на відмінно, якщо вона сама цього не хоче, інакше це буде просте зазубрювання і ніхто не буде щасливий. Діти, які самі є амбітними, досягнуть більшого. Дитячий психіатр Василь Галябар дотримується такої ж думки: — Вундеркіндом з-під палиці не станеш. На розвиток здібностей у дитини впливають два найважливіших фактори — генетика та якісне вкладання в дитину, тому що вундеркінд — це важка праця всіх: і самої дитини, і її батьків, і вчителів. Однак навчання такій дитині дається легко і приємно, вона працює з натхненням. Варто також зазначити, що немає неталановитих дітей. Просто потрібна людина, яка побачить цей талант в дитині. І при цьому потрібно усвідомлювати, що дитина може вирости і не стати багатообіцяючою великою людиною. Це пояснюється ідеальним віком — піком розвитку людини, її здібностей і талантів. У деяких людей ідеальний вік настає в школі, в деяких пізніше. Та людина врешті виростає з того віку і може навіть не реалізувати себе. Так само вона може не виправдати надій, якщо вчилася не тому, що хотіла, а тому, що її змушували до цього. В такому випадку батьки мають запитати себе, чи щаслива їхня дитина, і дати відповідь.
