Півстоліття тому, коли я навчався у школі, нас раз на тиждень залишали після уроків на так званий «класний час». Не класний в сенсі добрий, а класний від слова «клас». Потім, коли я повернувся до школи вже як вчитель, це вже називалося «виховною годиною».
На один із таких заходів у грудні 1974-го до нас прийшов незнайомий лектор, який упродовж сорока п’яти хвилин розповідав про «сектантів», яких тоді в народі звали «штундами». Метою лекції, як мені здавалося, було відвернути нас від тих «сектантів», насправді ж ми дізналися про них від того лектора набагато більше, ніж знали до того. Особливо нас вразила згадка про те, що одна із «сект» оголосила, що 14 січня наступного року буде «кінець світу». Звісно, це все було подано нам як вигадка, але ми з моїм другом Толіком це добре запам’ятали. Нам саме виповнилося по сімнадцять, і ми вважали себе зовсім дорослими. Тож переддень «кінця світу», який припав на «старий новий рік», ми вирішили відзначити, купивши на зекономлені від сніданків копійки «останню в житті» пляшку плодово-ягідного вина. У момент, коли ми розлили по другій, у двері постукав Сашко, двоюрідний брат Толіка, який приєднався до нас, а потім збігав за ще одною, вже зовсім останньою пляшкою. Потім ми знайшли у буфеті недопиту пляшку коньяку і вирішили, що їй нема чого пропадати — все одно завтра усьому кінець! Далі пішли до сімейного гуртожитку на Відінській, де мешкав Сашко, а далі вже як слід і не пригадаю. Пам’ятаю лише, що мій шлунок не сприйняв кінця світу і врешті повернув усе випите назад, коли я вже повернувся додому. Було дуже соромно перед мамою, яка розбудила мене наступного ранку, аби я йшов до школи, бо кінця світу не сталося. З того часу в мене було чимало моментів, коли здавалося, що все! Але той досвід, що я здобув під час першого у моєму житті «кінця світу», мене завжди виручав. Досвід був простий — кінець світу слід зустрічати на тверезу голову, і тоді все буде гаразд! У тому сенсі, що кінець кожного з нас станеться у свій час, причому для кожного окремо! Толік та Сашко, які вже давно у кращому світі, не дадуть збрехати! Тож залишаймося тверезими, а там як Бог дасть…