Чеслав Янчарський, польський поет, письменник і перекладач, народився у Грушвиці, що неподалік Рівного, 2 вересня 1911 року. Походив із шляхетної польської родини, яка мала давній родовід. Грушвицький маєток заклав прадід письменника — Степан Ліпський, носій родового гербу Граб’є. Тут проживало три покоління роду.
Мати Чеслава — Ванда, була дочкою Станіслави з Ліпських. Рано осиротівши, виховувалася в бездітній родині тітки Антоніни та її чоловіка Збігнєва Негребецьких, які успадкували маєток Ліпських у Грушвиці. Ванда, навчаючись у Кракові, познайомилася з Людвіком Янчарським, в той час студентом медичного університету, який згодом став хірургом. Вони побрались. Під час Першої світової війни Людвік Янчарський був направлений на фронт, де й загинув.
В родині Янчарських виховувалося четверо дітей: Збігнев, Чеслав, Дагни, Галіна. У 1921 р. Ванда вдруге вийшла заміж за Станіслава Грековича, польського військового — командира 2-го ескадрону 9-го полку Малопольських уланів, який певний час знаходився у Грушвиці. Він був прихильником політики Юзефа Пілсудського та Волинського воєводи Генріка Юзевського, що виступав за нормалізацію відносин з українцями.
У подружжя народилася Марія — ще одна сестра Чеслава Янчарського (по лінії матері). Саме з Марією Грекович-Раковською, професоркою з Варшави, авторка статті мала приємність познайомитись, листуватись впродовж 2003-2006 рр. та отримати її спогади про Грушвицю, життя там родини Янчарських-Грековичів.
За спогадами Марії, грушвицький маєток був великим, у доброму стані й знаходився на заході великого села. Крім великої кількості земельних угідь, серед парку він мав «білий» будинок з трьома верандами, 1900-х років; господарські споруди — дві стайні, дві стодоли та ін. В маєтку були рільничі (сільськогосподарські) машини, вози, бричка, «повозка». А ще був паровий млин, щоправда, в не найкращому стані; хмілярня, гайовка з пасікою. Були в господарстві коні, корови, вівці, свині та домашня птиця. Усього на велику родину було вдосталь.
Власники маєтку мали не тільки орну землю, а й декілька гектарів лісу, 4 га займали фруктовий сад та овочевий город.
Родина Янчарських-Грековичів була дружною, і діти виростали у любові. Про Ванду Марія пише: «Наша Мама була прекрасна, «нєслиханно» добра й гостинна». За словами Марії, з молоком матері в родині виховувалась велика приязнь до Грушвиці, Волині.
Початкову освіту діти, як і Чеслав, здобували вдома, згодом навчались у рівненській польській гімназії ім. Т. Костюшка.
Чеслав Янчарський з дитинства писав вірші, п’єси. У 1928-1931 рр. редагував міжшкільний (міжгімназійний) журнал «Echa Szkolne», в якому уперше опублікував свою творчість. Саме тоді він увійшов та очолив коло молодих поетів-літераторів.
До грушвицького маєтку приїздили на відпочинок його друзі, гостювали польські письменники. З 1932 р. Чеслав Янчарський навчався на факультеті математики та природничих наук в університеті Яна Казимира у Львові, у 1934-1938 рр. — у Варшавському університеті, де вивчав польську мову. Часто бував у Грушвиці. Під час навчання підтримував контакти з групою письменників «Околиці поетів», організованою Йозефом Чеховичем, відомим люблінським літературознавцем і поетом.
З ініціативи Чеслава Янчарського у 1935 р. було створено поетичну групу «Волинь», до складу якої входили Зузанна Гінчанка, Вацлав Іванюк, Йозеф Лободовський, Владислав Мільчарек, Зігмунт-Ян Румель, Стефан Шайдак, Ян Спєвак.
З 1933 по 1939 рік Чеслав Янчарський вже мав чотири видані поетичні збірки. У 1935 р. Чеслав дебютував як поет «для дітей» в пісеннику «Мед» за редакцією Яніни Поражинської. З початком Другої світової війни переїхав з Варшави ненадовго до Грушвиці. У вересні 1939 р. родина Янчарських-Грековичів була змушена покинути Грушвицю. Спочатку виїхали до Львова, згодом оселилися в Юзефові поблизу Любліна.
У 1944-1946 рр. Чеслав Янчарський жив у Курові, викладав в одній із шкіл Люблінського воєводства. Одружився з Христиною Завадською. Подружжя виростило двох дітей: Яцека та Марію. Перший — став письменником, драматургом, сатириком, сценаристом; друга — закінчила Варшавську Академію образотворчих мистецтв, працювала на польському телебаченні.
З 1946 р. Чеслав Янчарський жив у Варшаві: став автором збірок віршів, видав близько 80 книжок для дітей та молоді й велику кількість «одиночних» віршів.
Твори Чеслава Янчарського було перекладено 12 мовами. Спільно з графіком-художником Збігневом Рихліцьким створив образ Ведмедика-Вухастика — героя кількох книг Чеслава Янчарського та більш ніж 100 телевізійних мультфільмів на польському телебаченні. А герой цих мультфільмів став улюбленцем дітей не тільки в Польщі, а й в інших країнах.
Помер Чеслав Янчарський 19 травня 1971 р. Похований у Варшаві разом із сином Яцеком, якого не стало в 2013 р.
Творчість Чеслава Янчарського досліджується як в Польщі, так і в Україні. Ядвіга Савіка зазначає, що «Поезія і Волинь» у Ч. Янчарського були синонімами.
Галина Дубик так охарактеризувала вплив Грушвиці на поета: «…І хоч провів там лише дитинство і ранню юність, однак пам’ять про український пейзаж вплинула на тематику і стилістику майже всіх його ліричних віршів». Вона вважає, що «не применшуючи його заслуги у царині дитячої літератури — не менш оригінальна є і його творчість, яку умовно можна назвати лірикою для дорослих». В статті про поета Галина Дубик його лірику назвала «писання пейзажем».
Сестра Чеслава Янчарського Марія Грекович-Раковська згадує Грушвицю довоєнну, де «…polacy, ukraincy, czesi i żydzi żyli tu razem I bylo im dobrze i weselej».
Саме відчуттям спорідненості та толерантності наповнені вірші Чеслава Янчарського, присвячені Грушвиці, навіяні грушвицькими мотивами.
Рідні поета приятелювали з дітьми православного диякона — Леоніда Гаскевича, з поліщуками, які приїздили з Полісся на сезонні роботи до грушвицького маєтку.
Сусідами родини були чехи, які мали заможні господарства, винаймали у Грековичів хмілярню; Будучи католиками, дбали про римо-католицьку парафію та надавали пожертви на будівництво костелу в Грушвиці. Не обходили увагою й євреїв, які мали невеликі крамниці в селі, де торгували сіллю, оселедцями, сірниками тощо. І все це етнорізномаїття відображено в творчості Чеслава Янчарського. Вірші присвячені чеху Каролу, поліщуку Федору, євреям — Ісхелу і Меламеду. Останній привозив до села різний крам, купувати який збігались дівчата з усієї округи. Марія, сестра поета, приятелювала з Ривкою, дочкою Рейзи та Хаїма, що жили біля млина; над ставком жив німець Клатт, і йому поет присвятив вірш.
Тепло стає на душі від слів-спогадів Марії Грекович-Раковської та віршів її брата Чеслава Янчарського, в яких є щирість, краса навколишньої природи, біблійна любов до ближнього.
Валентина ДАНІЛІЧЕВА.
