Український президент Володимир Зеленський відвідував Вашингтон, щоб подякувати американському народу за підтримку.
Однак це американці та весь світ мають дякувати українцям, пише у своїй статті Енн Епплбаум для «Atlantic».
Уявімо ймовірне майбутнє, яке не справдилося, де Росія втілила свої плани із завоювання, а світ би відвернувся від України.
Зеленський, його дружина та діти були б убиті одним із бойових загонів, які бродили по столиці. Українську державу захопили б колаборанти, які вже орендували собі квартири у Києві.
Тоді, місто за містом, регіон за регіоном, російська армія боролася б із залишками української армії, поки вона остаточно не завоювала всю країну.
Якби все сталося так, як планувалося, то зараз Україна була б усіяна концентраційними таборами, катівнями та тимчасовими тюрмами, які виявлені в Бучі, Ізюмі, Херсоні та на всіх інших тимчасово окупованих Росією та звільнених українською армією територіях.
Покоління українських письменників, художників, політиків, журналістів, громадських діячів уже було б поховано у братських могилах. Зі шкіл і бібліотек вилучили б українські книжки. Українська мова була б придушена в усіх публічних просторах. Ще сотні тисяч українських дітей були б викрадені та перевезені до Росії або продані по світу.
Російські солдати, зміцнені своєю приголомшливою перемогою, вже будуть на кордонах Польщі, облаштовуючи нові командні пункти, копаючи нові окопи. НАТО буде в хаосі; увесь альянс був би змушений витрачати мільярди на підготовку до неминучого вторгнення у Варшаву, Вільнюс чи Берлін.
Мільйони українських біженців жили б у таборах по всій Європі без жодної перспективи повернутися додому. Хвиля європейського співчуття спала та змінилася на невдоволення новими біженцями.
Економіка Молдови зазнала б повного краху. Проросійський уряд у Молдові, ймовірно, вже планував би включити цю країну до нового російсько-білорусько-українського союзу.
Ця катастрофа не обмежилася б Європою.
На іншому кінці світу плани Китаю щодо вторгнення на Тайвань будуть реалізовуватися, тому що Пекін припустив би, що Америка не бажає захищати свого союзника та погрузла в довгостроковій битві проти осмілої Росії.
Іранські мулли, однаково захоплені успіхом Росії та поразкою України, сміливо оголосили б, що вони нарешті отримали ядерну зброю. Від Венесуели до Зімбабве та М’янми, диктатури по всьому світу посилили б свої режими та посилили переслідування своїх опонентів. Вони були б впевнені, що старі правила — конвенції про права людини та геноцид, закони війни, табу на зміну кордонів примусово — більше не застосовуються.
Але нічого з цього не сталося. Тому що Зеленський залишився в Києві, заявивши, що йому потрібні «амуніція, а не транспорт». Бо українські вояки відбили перший російський напад на Київ. Бо українське суспільство об’єдналося, щоб підтримати свою армію. Бо українські цивільні були і є готові терпіти жахливі труднощі.
Через усе це світ не живе в цій потворній, альтернативній реальності.
Легенда про військову доблесть Росії розвіяна.
Китай та Іран охоплені нещастям і заворушеннями. Демократичний світ не зазнав краху, а натомість зміцнився.
