Якось Президент України Віктор Ющенко сидів у Хоружівці й напружено думав по-українськи, одночасно дофарбовуючи вулики в помаранчевий колір. Переговорний процес щодо створення коаліції тягнувся вже два роки. Від «Нашої України» його проводили по черзі або Єхануров, або Безсмертний, яких Віктор Ющенко періодично міняв, коли переговори заходили у глухий кут. Сам він присягнувся повернутись у Київ лише на підписання меморандуму.
Не шкодуючи фарби, Президент натхненно водив пензлем і час від часу позирав на дорогу, очікуючи на свіжі новини. Нарешті чорний «Мерседес» Єханурова з’явився в кінці вулиці і через хвилину м’яко загальмував біля воріт. — Ну як? — підкреслено байдуже спитав Віктор Ющенко, встромлюючи пензлик у банку з ацетоном і витираючи ганчіркою руки. — Залишились останні штрихи, — радісно відрапортував Юрій Іванович. — Останні?! Останні ж були півроку тому! — роздратовано вигукнув Ющенко, — чого там ще не вистачає?! —Вітренчихи. Мусимо дочекатись рішення Європейського суду. Ось уже більше року, як вона сидить у наметі в Стокгольмі, зібрала двох місцевих бомжів і трьох клошарів, яких з Парижа прислав до неї на підтримку Шуфрич (він там якраз морочить голову французьким студентам). А Кушнарьов, падлюка, чекає на її три проценти, — Юрій Іванович обтер спітнілого лоба і обережно присів на чистий від фарби край лавки. — А що ж Давидович спить? — невдоволено запитав Президент. — Спить! — погодився Єхануров, — ото як ліг поспати після останнього перерахунку мокрих печаток, так досі не прокидається. Лікарі кажуть, що летаргія, але я так думаю, що прикидається. — Ну, а як там Янукович? — Ніяк. Плюнув на все і постригся в монахи в якомусь монастирі у Росії. Кажуть, змінився дуже, схуд, жодного посту не пропускає. На ніч читає Ахматову, — змахнув скупу сльозу Єхануров, — хто б подумав! До речі, Ахмєтов за свої останні гроші перекупив Шевченка — тепер Андрій гратиме за «Шахтар», радуватиме донецьких вболівальників. Суркіс як дізнався — мало не повісився, добре, що Блохін якраз заходив до нього попрощатись. Зібрався, бач, до Лукашенка — тренувати білоруську збірну. — А як там Кличко? — в очах Ющенка з’явилась цікавість. — Заїхав у рило Черновецькому, коли той передав Палац спорту під «Посольство Боже», після чого повернувся у бокс. Через місяць буде битись з Льюїсом і Тайсоном — один проти двох одночасно. Сказав, що політика його ще й не такому навчила. Лижичко записала новий альбом. «Дикі вибори» називається. Кажуть, успіх шалений, особливо у Криму, — продовжував Єхануров, — ходять чутки, що Табачник хотів до неї приліпитись, то вона послала його разом з акордеоном «в стєпь донєцкую»… А Третьяков та Мартиненко з «донецькими» остаточно злигались, — продають американцям віники, аж дим іде! Кажуть, скасування поправки цього Джексона, ну, який з вєніком, тему їм підказало. Порошенко тягне шоколадопровід в Іран, обіцяє, що за солодощі іранці у зворотному напрямку заллють нас альтернативними нафтою і газом. Путін з Лукашенком вже почали кордони обкопувати. Сан Санича обрали мером Білої Церкви, так він відразу пофарбував усі церкви у біле і зараз добудовує п’ятого моста через Рось. Литвин п’є. В основному з двірниками. Подейкують, що нібито написав заяву про вступ до Іноземного легіону — хоче нарешті стати справжнім учасником бойових дій. Богословська все їздить по райцентрах — роз’яснює інтелігенції, що під планом вона мала на увазі зовсім не те. Чорновіл лікується у Феофанії від нічних кошмарів з синім черепом. Лікарі кажуть, що треба йому матрицю на позитив перезагрузити. Тарасюк з Гриценком віддали американцям в оренду усі, вільні від російського флоту, кримські узбережжя. Вже півроку російські кораблі стоять борт у борт з натовськими. Російські моряки навіть навчили американців матюкатись і тепер кожного вечора розважають місцеву публіку міжнародними змаганнями. — А Юля що, так і погрожує піти в жорстку опозицію? — раптом стурбовано запитав Віктор Ющенко. — Погрожує, — зітхнув Єхануров, відмахуючись від бджоли, яка збиралась сісти йому на лоба, — навіть заснувала дитячу політичну організацію — «За неї варто боротися!». Ось, мало не забув! Передала млинці з серцем, каже, сама пекла. Я, правда, на всяк випадок понадкусював…
