Юра має план

Ну ви подивіться, що ця міліція виробляє! Як не увімкнеш телевізор, так тобі про міліцейські злочини та розпусту розповідають та показують. Можливо, я не ті канали дивлюсь, але тенденція є. Не тенденція злочинів, а тенденція повідомлень. Насправді нічого не сталося особливого. Пригадую, як років сорок тому моя мама, яка працювала у архіві обласної лікарні, показувала мені численні “історії хвороб” людей, які, знаходячись у міліції, самі собі заподіяли травми, каліцтво або смерть. Показувала і примовляла, “не потрапляй, синку, до міліції”! Я маму, звісно, слухав, але виходило не завжди. Різниця між тим, що було, і тим, що є тепер, лише у тому, що тоді про злочини міліції або мовчали, або говорили пошепки, а тепер пишуть, говорять і показують відкрито. І що від цього змінилося? Можна, звісно, перевірити самому, потрапивши у один із кабінетів на Пушкіна, але згадуючи мамину науку, поспішати не буду. І вам не раджу. Краще знайдіть і почитайте план, який для усіх нас написав і оприлюднив не так давно звільнений із тюрми колишній міністр МВС. Не читали? А він так старався! Може, той план трохи “сируватий”. Хто знав, що Янукович, сидячи на золотому унітазі, згадає про Юру, змушеного сидіти на параші, і випустить його на волю? Звісно, коли сидиш у замкненому приміщенні під охороною, різні плани у голові виникають. У мене теж таке було, коли сидів у камері на полковій гауптвахті. Ну не пощастило мені нести військову службу, як Юра, у Рівному, за чотири автобусні зупинки від дому. І бібліотека нас на “губі” якось не обслуговувала. А план мій стосувався лише мене особисто і був в один момент скасований батьками. “Іди вчися, синку”, — сказали батьки. Тож план нашого процвітання довелося писати у тюрмі нашому Юрі. Він взагалі широкого профілю знавець. Пригадуєте, як п’ятнадцять років тому він їздив по Рівному перед виборами і обіцяв, що нова сірникова фабрика у Березному та бурштинова фабрика у Рівному різко підвищать наш добробут? Добробут хтось, можливо, і підвищив. Бо ж за державний кошт ті фабрики будували. А фабрики ті вже давно того… Тож про те, як у Юри із економікою, все зрозуміло. Із міліцією теж так сяк ясно. Ми ж пам’ятаємо, як за часи Юри-міністра наша міліція уся поголовно читала затриманим Шекспіра. Не пригадуєте? А дарма. Юра у тюрмі книжок начитався на тверезу голову і вирішив нас усіх врятувати. Він про усе написав. Яка має бути у нас держава, яка має бути влада, яка опозиція, який суд… Все-все написав. І дарма, як на мене. Бо коли б Юрко у юні роки замість марксизму-ленінізму читав інші книжки, то знав би, що таких мрійників у світі було повно ще багато років тому. Вони теж знали, як має бути влаштоване суспільство. А суспільство їх не слухало. Послухало лише Леніна-Сталіна, які це суспільство трохи постріляли заради світлого майбутнього. Тому що світлого майбутнього не існує. І писати про нього можна лише у тюрмі, коли є вільний час і працювати по дванадцять годин не примушують. Нам же жити не у майбутньому, а тепер. Нормально жити. Лише міліцію десятою дорогою обходити, як мама мене вчила.