Коли Юлія Тимошенко ввечері у вівторок приїхала привітати щойно обраного спікером Володимира Литвина, то зустріла у його приймальні Петра Порошенка. Вони обнялися як давні друзі, наче ніколи не було на їхньому шляху 2005 року, телеефіру на «Інтері» та слів про те, як «весь в соплях і сльозах забігає Порошенко...». Якщо присутність депутатів у передпокоях Литвина пояснювалася легко, то Порошенко працює в іншій установі — Нацбанку. Але він мав привід бути тут. Порошенко приїхав до свого давнього друга як один з авторів операції, що дозволила обрати його головою Верховної Ради. Десь поруч крутився і Юрій Луценко, який колись водив з вимогою відставки Литвина колони «України без Кучми», а тепер поспішав засвідчити йому свою повагу. Тимошенко подарувала Литвину шестилітрову пляшку шампанського зі своїм портретом — корпоративний презент БЮТ. Тут же в сусідній кімнаті гостей новообраного спікера пригощали шипучим напоєм — достеменно невідомо, чи БЮТівського розливу, чи дом-періньйонівського. Але святкувати перемогу в той вечір було зарано і легковажно.
Коли Юлія Тимошенко ввечері у вівторок приїхала привітати щойно обраного спікером Володимира Литвина, то зустріла у його приймальні Петра Порошенка. Вони обнялися як давні друзі, наче ніколи не було на їхньому шляху 2005 року, телеефіру на «Інтері» та слів про те, як «весь в соплях і сльозах забігає Порошенко...». Якщо присутність депутатів у передпокоях Литвина пояснювалася легко, то Порошенко працює в іншій установі — Нацбанку. Але він мав привід бути тут. Порошенко приїхав до свого давнього друга як один з авторів операції, що дозволила обрати його головою Верховної Ради. Десь поруч крутився і Юрій Луценко, який колись водив з вимогою відставки Литвина колони «України без Кучми», а тепер поспішав засвідчити йому свою повагу. Тимошенко подарувала Литвину шестилітрову пляшку шампанського зі своїм портретом — корпоративний презент БЮТ. Тут же в сусідній кімнаті гостей новообраного спікера пригощали шипучим напоєм — достеменно невідомо, чи БЮТівського розливу, чи дом-періньйонівського. Але святкувати перемогу в той вечір було зарано і легковажно. Віктор Ющенко хоча привітав Володимира Литвина з обранням, однак спрямував усі зусилля на те, щоб поставити процес собі на користь. Спочатку в четвер у Секретаріаті Президента відбулася зустріч фракції з почесним головою. Майже не торкаючись політичних питань, Ющенко змалював катастрофічну ситуацію в економіці. Вперше він виступав перед депутатами з мультимедійними матеріалами — за спиною Президента встановили екран, на якому демонструвалися слайди. За економічними прогнозами на Банковій, у першому кварталі наступного року ВВП впаде на 7-10%, загальний дефіцит бюджету і Пенсійного фонду за цей період має становити 9,6 мільярда. Протягом усього 2009 загальний дефіцит коштів державних фінансів сягне 82,5 мільярда. Країна «ляже» в прямому сенсі слова — і основний тягар за цей стан будуть нести ті сили, які уособлюватимуть виконавчу владу. Можливо, цим була зумовлена фраза Ющенка, яку переказав журналістам Роман Зварич: «Президент висловив глибоку тривогу, що «Наша Україна», як учасник коаліції, не мала б відповідати за цю бездарну політику уряду». Зварич також прямо заявив, що Ющенко виступив проти коаліції трьох. Однак за декілька годин перший заступник лідера фракції НУНС виступив з вибаченнями, що він неправильно зрозумів Президента. Насправді Зварич на Банковій усе правильно почув, просто сказав пресі зайвого. За інформацією «Української правди», у четвер Ющенко до вечора телефонував депутатам НУНС. Він намагався переконати їх не голосувати за коаліцію з блоками Тимошенко і Литвина, коли це питання буде винесене на засіданні фракції. Скріплене у вівторок 37 підписами рішення було домовлено вважати недостатнім для підтвердження факту участі НУНС в коаліції. Головним об’єктом обробки з боку Ющенка стали депутати, яких він досі вважав відданими собі — Геращенко, Каськів, Герасим’юк, Ткач, Костенко (останній хоча заявив на зборах фракції, що не підписався за коаліцію трьох — але кожен, хто має очі, може пересвідчитися в наявності його автографа). Однак Ющенко телефонував не лише людям, які були до нього лояльні. Несподівано Президент набрав телефон Миколи Катеринчука та навіть Анатолія Гриценка, з яким останній рік, після образливої відставки з Міноборони, він взагалі не спілкувався. Про те, що Ющенко чіпляється за останню надію, свідчить і його зустріч з керівником київського осередку «Нашої України» Миколою Мартиненком і його соратником Валерієм Борисовим, який вже написав заяву про вихід з партії Президента. Ці двоє не приховують свого негативного ставлення до дій Ющенка. І саме вони входили до числа людей, які реалізували обрання Литвина спікером і оголошення про створення коаліції. У ситуації вибору опинився лідер фракції В’ячеслав Кириленко. З одного боку, комбінація Бориса Тарасюка, який самочинно підписав оголошення про створення коаліції, ударила по статусу Кириленка. Підтримати таку коаліцію для нього — це розписатися у власній непридатності. З іншого боку, не менш цинічно з Кириленком вчинив і Ющенко на з’їзді «Нашої України», позбавивши його влади. При цьому Кириленко намагається звабити фракцію — якщо вдасться анулювати ситуацію з коаліцією, от це дасть право «категорично вимагати від Ющенка» відставки Балоги. Таке враження, що досі ці звернення були «недостатньо категоричні». Вирішальне голосування за те, буде НУНС в коаліції чи ні, відклали на ранок п’ятниці. Однак засідання фракції було присвячено обговоренню проекту коаліційної угоди. Голосування перенесли на збори о 14 годині. Але це знову не мало результату. Питання відклали до понеділка. Дехто з 37 підписантів пообіцяв відкликати автографи у разі відмови Тимошенко піти на їхні умови по коаліційній угоді. Ситуація повертається у вересень, коли формальною причиною для смерті коаліції стало небажання Тимошенко засудити Росію за агресію проти Грузії. Відтак навіть сумнівна процедурна підстава для створення коаліції — нинішні 37 підписів — у прем’єра можуть зникнути. Люди, з якими говорив Президент, не до кінця зрозуміли, яку альтернативу він бачить. Коаліцію з Партією регіонів Ющенко також назвав неприйнятною. Водночас Литвина як спікера визнав. Сказав, що оголошувати дострокові вибори не планує. Єдине, що залишилося — Президент хоче, щоб Тимошенко понесла покарання у вигляді падіння рейтингів у зв’язку з економічним колапсом, який насувається на перший квартал. Водночас скепсис відносно Тимошенко Ющенко не переніс на міністра фінансів. За переказом очевидців, Президент наполягав на збереженні цієї посади за Віктором Пинзеником, так само як глави Нацбанку — за Володимиром Стельмахом. Власне, щоб мати можливість здійснити через парламент вотум недовіри уряду в будь-який момент майбутнього, саме тому Ющенко так прагнув обрати підконтрольного Банковій спікера в особі Івана Плюща. Схоже, прем’єр також відчуває наближення неприємностей — тому встигла поділитися відповідальністю з... Джорджем Соросом. Саме його поради, за сенсаційним зізнанням прем’єра, вона втілює у постанови Кабміну і законопроекти уряду. І, в разі чого, буде на кого перекласти частину провини — так само як і на компанію Blackstone. Чому саме її було без тендера залучено радником уряду — прем’єр так і не пояснила. Відчувши, що Ющенко втратив контрольний пакет у фракції, Тимошенко пішла в наступ. Вона внесла на посаду глави Фонду держмайна Андрія Портнова, хоча жодного розподілу посад в новій коаліції ще не було. Іншими словами, прем’єр явочним порядком забрала цей портфель до своєї квоти. І той факт, що НУНС не дав би всі голоси за Портнова, Тимошенко мало б обходив — здійснити це призначення прем’єр збиралася за допомогою голосів частини Партії регіонів та комуністів. Тобто застосувавши сценарій 2 вересня 2008 року — формально перебуваючи у коаліційному шлюбі з НУНС, досягти результату за допомогою сторонніх сил. Це фактично Тимошенко визнала на брифінгу, який вона дала вперше за останні три тижні — з початком гострої фази кризи було змінено піар-супровід прем’єра, і вона припинила спілкування з журналістами. Тимошенко повідомила, що Портнова було внесено «по спільній домовленості в коаліції». Однак, по-перше, кандидатура на Фонд держмайна була подана ще до оголошення Литвина на сесії. По-друге, проти Портнова виступають навіть ті «нашоукраїнці», які поставили підписи на користь коаліції. І, по-третє, якщо врахувати усі 37 автографів НУНС, то до коаліції входить 211-213 депутатів — яких недостатньо для ухвалення жодного рішення. Іншими словами, якщо Тимошенко насправді хоче дієвої коаліції трьох, а не лише вивіски, то їй потрібні не 37, а щонайменше 55 депутатів з «Нашої України», щоб мати 226-мандатний мінімум хоча б із резервом в два-три голоси. Однак без примирення з Банковою такої кількості союзників у «Нашій Україні» прем’єр акумулювати не зможе. Ще більший ризик — зібрати 226 коаліційних не під голосування, а під коаліційною угодою. Шансів на це мінімум — тому тепер у БЮТ говорять, що коаліційна угода — це не обов’язково і не є конституційною вимогою. Хоча рік тому, коли коаліційній угоді не вистачало 10 автографів людей Віктора Балоги, Тимошенко була іншої думки. Тим часом Тимошенко розповіла, що криза докотилася і до неї. Приводом стали події в Києві, де, на відміну від інших регіонів, вперше відбулося масове відключення від гарячого водопостачання в зимовий сезон. — Чи є у вас гаряча вода? — запитали у Тимошенко журналісти. — Чи потерпають від цього міністри? — Потерпають, потерпають, також не мають гарячої води... — відповіла прем’єр. — У мене, наприклад, два дні не було газу. Ну, власне, всі ми живемо сьогодні в Києві і споживаємо те, що робить мер Києва. Кияни стали заручником цієї неадекватної людини. Неправдою у цій репліці є те, що Тимошенко не мешкає у столиці. Додому вона їздить у свій маєток, розташований на дамбі за Конча-Заспою, що відноситься Обухівського району Київської області. І свої претензії прем’єр швидше мала б адресувати Вірі Ульянченко. Зате кому цього дня точно не пощастило, так це голові Верховної Ради Володимиру Литвину. Його квартира розташована у будинку на вулиці Садовій, що примикає до будівлі уряду. Повертаючись у п’ятницю ввечері з прес-конференції Тимошенко, кореспондент «Української правди» був свідком, як на під’їзд Литвина працівниця жеку наклеїла оголошення «У вашому будинку буде відключене гаряче водопостачання». У цей момент до під’їзду входив колишній депутат та віце-прем’єр Михайло Гладій. Побачивши це оголошення, він спочатку не повірив своїм очам. Коли комунальна працівниця переповіла йому текст, обурення Гладія не мало меж. — Ви ж розумієте, це не моє рішення… — виправдовувалася працівниця жеку. — Ідіть та їм наклейте це оголошення, — вказав Гладій на сусідню будівлю Кабінету Міністрів і дав жінці пораду. — А ще краще — відключіть їм не тільки гарячу воду, а й туалети! Єдине, що може заспокоїти Литвина в цій ситуації — його як спікера платники податків пожиттєво забезпечили маєтком в санаторії «Конча-Заспа». А там гарячу воду не відключають ніколи.
