Щовихідних у парку «Лебединка» або на бульварі Незалежності з'являються загадкові скульптури. Під гримом та костюмами — подружжя Олексія та Євгенії Малоок, акторів театру «Галатея». Раніше ці вуличні міми «прикрашали» вулицю Набережну в Євпаторії.
Олексій та Євгенія Малооки. Без гриму
— У нас у Євпаторії був свій колектив, який діяв на базі місцевого центру дозвілля, — розповідає Олексій. - Входило до нього багато акторів. Часто організовували у місті свята, їздили на конкурси театрів. Весело було, нас гарно сприймали. Коли після анексії туристів у Криму поменшало, переїхали до Дніпропетровська. Там теж працювали «живими» скульптурами. Але ніде не бачив, щоб так реагували, як у Рівному! Нам дивуються, радіють! Щоправда, бабусі, інколи побачивши, як «оживаємо», хапаються за серце. А діти — до речі, в жодному місті ще не бачили стільки малечі, — ховаються за спини батьків. Але навмисне нікого не лякаємо. Ще покажемо усі свої прийоми. Зокрема, ходитимемо на ходулях.
За освітою Євгенія вчителька. Але забула про цю професію, відколи разом з Олексієм прийшли до театру. Разом вони уже сім років — і в житті, і в театрі. Самостійно роблять грим, шиють костюми.
— Нас часто запитують, чи не шкідлива фарба, якою покриваємо тіло, — розповідає Євгенія. — Аніскілечки! Бо це аквагрим. «Бронза» чи «граніт» легко змиваються водою. Наносити його теж нескладно — ми робимо це самі. Навіть 5-річна донечка пробує робити собі макіяж.
Костюми вдягаємо ті, що привезли із Криму. Їх у нас вісім. Показати встигли ще не всі. Але хочемо створити персонажів, які б асоціювалися із Рівним. Можливо, це буде Марія Несвицька...
На «Лебединці» Малооки проводять театральні уроки для рівнян. Охочих повчитися уже близько 20. Здебільшого молодь.
— Шукаємо людей, які б стали учасниками нашого театру, - каже Євгенія. — Думаю, навчитися може кожен. Є приклади, що й бабусі ставали акторками. Але треба багато працювати. Зокрема, над мімікою. Учнів вчимо по черзі. Перший крок — навчитися стояти на тумбі. Це як на імпровізованій сцені і не так просто, як здається. До того ж, у скульптур є свої правила — не можна моргати та говорити до перехожих, навіть коли вони дуже про це просять. Наприклад, хлопці часто пропонують випити кави чи піти в кіно. Намагаються розсмішити. Найцікавіше спостерігати, коли сперечаються, чи справді ми «живі».
