Минулого тижня майже в самому центрі Дубна з’явився військовий намет. Встановили його два дубенських офіцери — майори Ігор Гайков та Василь Федун. Кажуть, через махінації, які свого часу провернуло з цими квартирами колишнє командування їхньої військової частини та власник житла, родини офіцерів рішенням суду виставили на вулицю. Тому, аби не зимувати просто неба, чоловіки розбили військовий намет і встановили пічку-«буржуйку».
Офіцери не приховують, що намет вони сприймають більше як спосіб привернути увагу громадськості до своїх проблем, ніж альтернативний вид житла. Сподіваються, що, може, хоча б такі неординарні кроки допоможуть у вирішенні ситуації, яка триває вже понад 10 років. — У вересні 1998 року мене і мого колегу по службі Ігоря Гайкова викликало командування нашої частини А1519 і запропонувало спосіб, як можна отримати житло, — пригадує майор Василь Федун. — Ми мали переобладнати приміщення колишнього магазину на вул. Свободи на дві квартири — 2 та 3кімнатну за власний кошт. Після чого власник приміщення фірма «Кометос» в особі дубенського підприємця пана Масюка виготовить усі необхідні документи і командування придбає ці квартири для нас. Терміни, які поставили військовослужбовцям, були обмежені — до Нового року. Тому офіцерам довелося поспіхом шукати будівельні матеріали та майстрів, які облаштували там автономне опалення, підвели усі комунікації та зробили ремонт. Усі роботи було виконано у поставлені строки і вже в середині грудня офіцери вселилися в квартири. — Кілька років нас ніхто не чіпав, — продовжує пан Федун. — Ми жили в цих квартирах, робили поточні ремонти, справно платили за комунальні послуги. Щоправда, ніхто нас не прописував у них. Одного разу тільки взяли 8 тисяч гривень, мовляв, на оформлення необхідних документів. І на тому знову все заглохло. Обіцяли, що необхідні для оформлення квартир документи ось-ось мають бути виготовлені. За цей час вже встигло тричі змінитися командування частини. В 2004 році на адресу командира частини надійшов лист від власника приміщення з вимогою звільнити нібито незаконно займане нами приміщення. За словами пана Федуна, тоді командування частини у відповіді власнику приміщення вказали, що його вимоги безпідставні, і пояснили, що приміщення колишнього магазину військова частина переобладнала за власний кошт. Навіть затрачені суми у листі-відповіді вказали — 86 та 158 тисяч гривень. Однак листуванням справа не закінчилася. Через деякий час офіцери отримали повістку до Дубенського міськрайонного суду. Позивачем виступила мати підприємця, яка на той час (за документами) очолювала приватне підприємство «Кометос» і нібито нічого не знала про угоди свого сина. Суд як відповідачів по справі запросив обох військовослужбовців, а не командування військової частини. Офіцери справу програли. — Коли ми спробували оскаржити рішення суду в апеляційному порядку, — каже пан Федун, — мене разом із сусідом запросив командир частини і наказав цього не робити. Мовляв, ситуація під контролем. З власником вже все погоджено і незабаром мають надійти кошти на придбання цих квартир. Домовленість тоді справді була. Щоправда, знову ж з паном Масюком, який після суду в установчих документах знову фігурував як власник фірми «Кометос». Він погодився продати квартири за ціною 4 тисячі гривень за метр квадратний. У міністерстві цю суму погодили, але пан Масюк в останній момент вирішив підняти ціну до 5 тисяч гривень. Міністерство відмовилось сплачувати за квартири таку суму і порадило офіцерам шукати інші варіанти. Військовики підшукали собі інше житло, але кошти на їхнє придбання виділяти ніхто не поспішав. Кілька разів відкладались торги на закупівлю квартир через відсутність необхідного пакета документів у їхніх власників. Врешті дубенчани отримали відповідь, що торги відбудуться аж наступного року. Тим часом офіцери постфактум дізналися, що на засіданні міської житлової комісії військових зняли з черги на житло, оскільки «квартирне питання» офіцерів було на паперах вирішене. Два тижні тому військовослужбовці отримали лист виконавчої служби, в якому їх зобов’язують звільнити займане приміщення до вівторка 9 грудня. — За ті кошти, які десять років тому ми витратили на переобладнання цих квартир, — каже пан Федун, — ми без проблем могли придбати нові квартири. На жаль, ми повірили, що командування частини справді піклується про своїх підлеглих. Тепер нас просто викидають на вулицю. Ми опинилися у безвихідній ситуації. Орендувати квартири не можемо. Власники не хочуть брати до себе сім’ї з малими дітьми. І знайомих, до кого ми могли б піти тимчасово пожити, теж немає. У понеділок ввечері командування частини зустрічалося з власником приміщення, в якому розташовані квартири офіцерів. Про що саме йшла мова, не розголошується — напевно, військова таємниця. Але результат, хоч і тимчасовий, є. Пан Масюк пообіцяв не виселяти офіцерів ще кілька днів. А командування частини пообіцяло надати офіцерам тимчасове службове житло.
