Стурбованість рівнян наслідками запланованої військової операції в Іраці є не випадковою, особливо після заяви представників Міністерства з надзвичайних ситуацій про те, що хмара з отруйними речовинами у разі застосування хімічної зброї досягне теренів нашої області за 10 годин. Нещодавно ми порушили цю проблему в матеріалі «Чи вистачить протигазів?» (РВ №12), однак читачі, які звернулися в редакцію, справедливо зазначали, що вичерпної відповіді на це запитання вони так і не знайшли. Отож, на прохання читачів, продовжимо досліджувати цю тему.
В Центральній лабораторії вимірювальної техніки МНС щоденно перевіряють від 60 до 2000 протигазів, що пролежали понад десять років. Якщо вони були посипані тальком і зберігались у сухому приміщенні, їх можна використовувати ще два роки. Потім — знову перевірка. Забраковані протигази відправляють в обласні штаби цивільної оборони, де їх знищують. Де зберігаються рівенські протигази — таємниця. Проте відомо, хто повинен ніби за них відповідати. — Забезпечити своїх працівників протигазами повинні керівники усіх підприємств, незалежно від форми власності, — повідомив начальник міського управління з питань надзвичайних ситуацій Василь Росовський.— Це зобов’язання на них покладено статтею 8 Закону України «Про цивільну оборону». Тобто всі рівняни, які працюють, можуть поцікавитись у свого керівництва, де знаходиться їх протигаз. От тільки невідомо, що їм відповість директор чи начальник — останнім часом якось не заведено при прийомі на роботу запитувати у працівника розмір протигаза. А про непрацюючих рівнян — пенсіонерів, школярів, дітей — повинні турбуватися ЖЕКи. Що ж до складів протигазів для непрацюючих усієї області, то ними опікується обласне управління МНС. — Поки що у нас немає повноважень якось фінансово чи адміністративно впливати на тих керівників, які не виконують вимог закону, — розповів Росовський. — Однак ми можемо заслуховувати таких порушників на засіданнях постійної комісії міськвиконкому з техногенної безпеки і зобов’язувати виконувати наші приписи. Дивлячись на ізраїльтян, які кинулись до магазинів і поряд з усіма необхідними під час воєнних дій продуктами першої необхідності, купують протигази, можна із впевненістю сказати — у Рівному черг за протигазами ніколи не буде. Бо протигазів у рівенських магазинах немає. Щоправда, при бажанні можна замовити собі по розміру засіб протихімічного захисту в одній з київських фірм — ціна, наприклад, на «найпопулярніші» марки протигазів для цивільного населення ГП-5 та ГП-7 коливається в межах 60 гривень. Що ж до ажіотажу навколо деяких марок протигазів, які використовувались підприємливими ділками для видобування пластин з цінних металів, то, на переконання пана Росовського, він більше не повториться, — на сьогодні в області таких «дорогих» протигазів не залишилося. А коли хтось раптом задумається: «Якщо завтра війна?», то, напевне, порадимо скористатися висловом Голови Верховної Ради України Володимира Литвина. Спікер парламенту, коментуючи перед рівенськими студентами можливість військової операції в Іраці та її наслідки для нашої держави, побажав усім співати пісню «Не вій, вітре, в Україну».
