Варто пам’ятати, що кожен може вільно обирати адвоката, проте, з іншого боку, правила адвокатської етики значною мірою обмежують можливість самореклами адвокатів. Тому людям, які вперше звертаються за юридичною допомогою, потрібно уникати випадкових знайомств з юристами, які пропонують свої послуги безпосередньо в міліції, прокуратурі чи суді або біля них. Така зустріч може обернутися довготривалими пошуками цієї особи спочатку самим клієнтом, а згодом і дисциплінарними органами адвокатури, куди клієнтові неодмінно захочеться поскаржитися. Важливим є укладення договору-доручення, в якому треба записати усі деталі майбутньої співпраці: яку роботу повинен виконати адвокат, в які строки, які документи підготувати і в яких інстанціях представляти інтереси клієнта, як буде здійснюватися оплата його праці й чи буде вона залежати від результату справи. Якщо такого договору не буде, скарги на адвоката в дисциплінарну палату можуть виявитися безрезультатними. Ви не лише не отримаєте належної допомоги, а й не повернете сплачених за неякісні послуги коштів. На жаль, дисциплінарна палата переповнена скаргами на адвокатів, серед яких чимало стосується невиконання певних обіцянок, чого потрібно остерігатися насамперед.
Це ж стосується і питання оплати праці адвоката, яке є предметом його домовленості з клієнтом і повинне бути урегульоване угодою між ними. Якщо цим документом передбачено повернення сплаченого гонорару за певних умов і з цього приводу виникає спір, то його розв’яже суд. Якщо домовленості про це не було і адвокат добросовісно виконував (інколи місяцями, а то і роками) взяті на себе обов’язки, хоча і не досяг бажаного клієнтом результату, то було б несправедливим позбавляти його плати за працю.
