За місце на рівненському кладовищі треба боротися

«Два місяці не був на могилі дочки, — розповідає 82-річний Павло Поліщук. — Після того, як дирекція спецкомбінату з нами так вчинила, ходити на кладовище важко»…

Історія Павла Поліщука — не корупційна, проте показова щодо людяності. Чоловік колись працював начальником рівненського жеку, був на початку 2000-х міським депутатом, тепер — звичайний пенсіонер з однією мрією. Він зі своєю дружиною після смерті хочуть бути поховані на кладовищі «Нове» біля могили своєї доньки.

Єдиної доньки Павла Поліщука не стало 40 років тому. Дівчинка померла у 12-річному віці від раптової хвороби. З того часу подружжя Поліщуків чимало часу проводить на кладовищі. Втрата дитини, попри час, так і не відпустила…

— Ще з 80-х просив керівництво кладовища залишити мені та дружині місце біля могили доньки, — розповідає Павло Поліщук. — Написав відповідну заяву і чи не щороку приходив, аби про неї нагадати. Донька похована у 4 кварталі 11 сектора, під високовольтними лініями. Думали, що і ми з дружиною там спочинемо, хоча мені, коли був депутатом і вже мав поважний вік, пропонували місце, де ховають відомих рівнян. Відмовився. Хотів бути біля дочки — і мені обіцяли. Ми з дружиною те місце доглядали, піску завезли. А торік біля могили доньки поховали чужу жінку. Могила її чоловіка — поряд, проте з іншого боку там теж було місце, і можна було її поховати там, а не ближче до могили моєї доньки. Тим більше, що родичі й самі так казали. Таке враження, що спецкомбінат зумисне це зробив. Тепер між могилою моєї доньки та тієї жінки — 90 сантиметрів. Двох людей там вже точно не поховаєш. Я писав міському голові скаргу, а йому сказали, що місце є. Де ж воно є?

За словами Павла Поліщука, прохання бути похованим біля доньки — не просто примха. Оскільки з найближчих родичів — лише племінники, Поліщуки хотіли спростити їм відвідування цвинтаря. Аби після їхньої смерті родичі могли доглянути не лише за могилами подружжя, а й за могилою давно померлої дочки. Бояться, якщо місця будуть у різних частинах кладовища, то за могилою доглядати будуть гірше.

Пан Поліщук скаржився на керівництво спецкомбінату вже всюди: і до правоохоронних органів, і до журналістів, і до міської влади. Хоча директор комбінату Микола Володько навряд чи боїться покарання останньої, адже є давнім другом міського голови Володимира Хомка. Та й карати його нема за що. Нічого незаконного на кладовищі не вчинили, саме тому з юридичної точки зору родині Поліщуків ніяк допомогти. Хіба поспівчувати. По-людськи.

— Я вже тричі давав щодо цього коментарі прокуратурі, поліції, міському голові, — розповідає директор КП «Спецкомбінат — ритуальна служба» Микола Володько. — Пану Поліщуку розповіли усі правила захоронення, проте він продовжує скаржитися. Кожен має свою правду, але порушень зі сторони працівників спецкомбінату немає. Поліщук взагалі неправий, адже від людей, які поховані поряд, також були заяви про родинне поховання. Згідно із законом, родинне поховання може бути лише на ще одному місці, якщо таке є поряд, і у місці планових поховань. Більше одного місця для родичів не залишають. Але якщо взяти ще відстань між могилами, то ще одну близьку людину можна вмістити. Якщо хтось хоче більше родинне поховання, то ставить урни з прахом або копає глибше і робить поховання «могила у могилі». Такі способи передбачено законодавством. За місце на кладовищі платити не потрібно, лише за роботу спецкомбінату — розробку ґрунту, благоустрій території.

Зазначимо, що стаття 25 Закону про поховання, про який згадував пан Володько, не обмежує родинне поховання двома особами. Так, у статті вказано: «За бажанням одного з родичів для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання». Лише у порядку утримання кладовищ вказано, що площа родинного поховання має становити 6,6 кв. м і мати 3 м завширшки (одинарне поховання займає 3,3 кв. м і 1,5 м завширшки).

Алла САДОВНИК.