Ставки оренди та податку визначають місцеві ради і можуть змінювати їх щороку. Законодавством лише передбачено мінімальні та максимальні розміри: не більш ніж 1% від нормативної грошової оцінки для земель загального користування, не менше 0,3% та не більше 1% від нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь. Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, не повинна перевищувати 5% від нормативної грошової оцінки.
До слова, плата за землю, як і податок на нерухомість, наповнюють місцеві бюджети, тож органи місцевого самоврядування зацікавлені у встановленні якнайвищих ставок. Проте від сплати земельного податку звільнені інваліди першої і другої групи, родини, які виховують трьох і більше неповнолітніх дітей, пенсіонери за віком, ветерани війни та чорнобильці.
Алла САДОВНИК.
